Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №815/500/18

УХВАЛА

04 вересня 2019 року

Київ

справа №815/500/18

адміністративне провадження №К/9901/24574/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 у справі №815/500/18 за позовом Військової частини А1620 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з зазначенням підстав пропуску цього строку та для надання документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 04.06.2018 подано 07.06.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, вперше ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу 26.06.2018 року, яка ухвалою апеляційного суду від 09.07.2018 була залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 27.11.2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянтові, у зв'язку з невиконанням вимог вищевказаної ухвали від 09.07.2018 року. 07.06.2019 року ГУ ДФС в Одеській області вдруге подало апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, без зазначення підстав пропуску такого строку, у зв'язку з чим апеляційним судом було запропоновано апелянту подати нову заяву про поновлення строку, в якій зазначити підстави.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 10.07.2019 ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору неможлива з огляду на перебування рахунків податкового органу під арештом. Зазначено, що строк на подання апеляційної скарги було пропущено саме через вказаний арешт рахунків, а тому апелянт також просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Повторна апеляційна скарга була подана без документу про сплату судового збору та поза межами законодавчо встановленого тридцятиденного строку апеляційного оскарження, а вказані апелянтом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин. Також суд зазначив, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження й не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для продовження строку усунення недоліків є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДФС не має можливості сплатити судовий збір.

Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки та обставина, що вперше апеляційну скаргу (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) було подано у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Отже, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду