Історія справи

Постанова ВП ВС від 29.03.2021 року у справі №9901/715/18
Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №9901/715/18

УХВАЛА

01 серпня 2018 року

Київ

справа №9901/715/18

адміністративне провадження №П/9901/715/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

30 липня 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року, яким його не допущено до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, визнано таким, що не склав іспит, не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання його звільнення з посади судді Галицького районного суду міста Львова (далі - спірне рішення), а також зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України ухвалити рішення про його допуск до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

Позов обґрунтовує тим, що спірне рішення ухвалене Комісією всупереч Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18), Положенню про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18).

Правовими підставами своїх вимог визначив:

- статті 3,24,8,19,43,55,57,124,126 та підпункт 4 пункту 16-1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;

- рішення Конституційного Суду України №19-рп/2004 від 1 грудня 2004 року щодо незалежності суддів (пункт 1.1 резолютивної частини), №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року щодо недопустимості зниження рівня гарантій статусу судді (абзац п'ятий пункту 8 мотивувальної частини), №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, №17-рп/2010 від 29 червня 2010 року, №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року, №10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року - щодо правової визначеності як елемента верховенства права;

- положення Загальної декларації прав людини та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини щодо вимоги "якості закону" та застосування підходу, який би був найбільш сприятливий для заявника ("Щокін проти України");

- статті 48,83,84,85,88,93,109 та пункт 20 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII;

- пункти 14,16,17,18 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16;

- пункти 1,9,11 розділу V, пункти 1,2,3,4,5,6,8,9 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16;

- пункт 49 Додатку до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ-Лес (2010)12 "Незалежність, ефективність та обов'язки" та пункти 44,51-52 цих Рекомендацій, пункт 17 Декларації щодо принципів незалежності судової влади (Хорватія, 14 жовтня 2015 року), пункт 18 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, пункт 111 висновку Венеціанської комісії від 16-17 березня 2012 року СОГ-АО (2012)001, пункт 1.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" вді10 липня 1998 року, пункт 57 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) для Комітету Міністрів Ради Європи - щодо гарантій суддівського статусу;

- статті 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 19, 21, 22, 49, 120, 122, 160, 161, 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначає, що спірним рішенням Комісії порушені його права: претендувати на посаду судді, на працю та на захист від незаконного звільнення, закріплені у частині першій статті 23 Загальної декларації прав людини, статті 43 Конституції України.

Обґрунтовує, що рішення Комісії №33/зп-18 від 02 березня 2018 року в частині визначення мінімально допустимого балу іспиту суперечить положенням пунктів 6 та 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, внаслідок чого має місце колізія спеціальних норм, вирішити яку слід тлумачачи норми на користь невладного суб'єкта. Оскільки Комісією розрахунок мінімального балу за іспит у процедурі кваліфікаційного оцінювання здійснено всупереч закону та власним підзаконним актам, вважає, що це має наслідком невмотивованість спірного рішення.

Доводить також, що спірне рішення не містить висновку про те, за якими саме критеріями він як суддя не відповідає займаній посаді, що свідчить про його невмотивованість як самостійну підставу для його скасування.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд установив, що позовну заяву подано з додержанням вимог процесуального закону та з дотриманням установленого законом строку звернення до суду. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження на дату відкриття провадження не встановлено.

Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, до позовної заяви долучене клопотання про витребування у відповідача спірного рішення від 20 липня 2018 року, копію практичного завдання, копію протоколу засідання Комісії, на якому здійснювалось кваліфікаційне оцінювання його як судді, копію доповіді доповідача, копію окремої думки члена Комісії, який брав участь у розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання, копію рішення Комісії щодо застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Позивач вказує, що названі матеріали можуть підтвердити наведені у позовній заяві обставини, однак отримати їх самостійно і подати суду змоги не має.

Клопотання є обґрунтованим і тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач, із посиланням на пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, просить залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вищу раду правосуддя, вважаючи, що судове рішення у цій справі може вплинути на її права та обов'язки.

Для задоволення такого клопотання Суд не вбачає підстав, оскільки реалізація Вищою радою правосуддя своєї компетенції з приводу правовідносин, що є спірними між сторонами, не залежить від судового рішення у цій справі.

Керуючись статтями 12, 19, 22, 80, 171, 248, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

2. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією у складі п'яти суддів.

3. Справу призначити до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке відбудеться о 10:00 год. 27 серпня 2018 року в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.

4. Клопотання позивача про витребування доказів задовольнити, витребувати у відповідача: рішення від 20 липня 2018 року, яким ОСОБА_2 не допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, визнано таким, що не склав іспит та таким, що не відповідає займаній посаді, а також рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання про його звільнення з посади судді Галицького районного суду міста Львова; копію практичного завдання; копію протоколу засідання Комісії, на якому здійснювалось кваліфікаційне оцінювання його як судді; копію доповіді доповідача; копію окремої думки члена Комісії, який брав участь у розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання; копію рішення Комісії щодо застосування інших засобів встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.

За неможливості надання суду витребуваних матеріалів, надати суду письмові пояснення з цього приводу.

5. У задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі Вищої ради правосуддя в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відмовити.

6. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, належним чином засвідченої копії спірного рішення відповідача та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.

7. Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

8. Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.

9. Повідомити сторони, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин 2 -4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

10. Повідомити сторони, що письмові докази, які подаються до суду, повинні бути оформлені відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

11. Повідомити сторони, що інформацію у справі, яка розглядається, учасники справи можуть отримати за адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Р.Ф. Ханова,

Суддя Верховного Суду