Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2019 року у справі №2340/4514/18

УХВАЛА

05 червня 2019 року

Київ

справа №2340/4514/18

адміністративне провадження №К/9901/15173/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Усенко Є. А. (суддя-доповідач), Гімона М. М., Гусака М. Б. розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 скасував та задовольнив адміністративний позов: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від
04.10.2018 №0001802319 "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску".

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
24.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 3 958,17 грн (в тому числі пеня - 2 432,66 грн), що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції не встановлено. У касаційній скарзі посилань на наявність відповідних обставин немає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було здійснено сплату єдиного внеску за 2015 рік в розмірі 4 303,34 грн. на рахунок за класифікацією 71010000 "Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагорода за договором цивільно-правового характеру"; вказану суму єдиного внеску за заявою позивача було перераховано на правильний рахунок за класифікацією 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність". Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про несвоєчасність сплати позивачем єдиного внеску за вказаний період та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та пені.

Колегія суддів апеляційної інстанції з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується та зазначає, що штрафні санкції застосовуються до платника у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Висновок суду апеляційної інстанцій, що зарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на інший рахунок бюджетної класифікації не прирівнюється до несплати цього платежу, відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному, зокрема в постанові від 29.01.2019 №К/9901/31373/18 (справа №812/1209/16).

Правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів.

Враховуючи, що судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судове рішення апеляційної інстанцій не підлягає касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Судді Верховного Суду