Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2020 року у справі №440/3887/19

УХВАЛА

02 квітня 2020 року

Київ

справа №440/3887/19

адміністративне провадження №К/9901/7393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДП у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №440/3887/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області третя особа ОСОБА_2 про вилучення майна з об'єктів обтяження податковою заставою,

УСТАНОВИЛ:

16.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
26.02.2020.

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за тестом - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), третя особа ОСОБА_2, в якому просив:скасувати публічне обтяження, тип обтяження: податкова застава, накладений відповідачем, запис у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна від 06.05.2016 №14426195 та запис у Державному реєстрі обтяжень про податкові застави від 06.05.2016 №14426195 відносно нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 91,5 м2, жилою площею - 52,7 м2 і належить на праві власності ОСОБА_2, та включена до акту опису майна від
29.04.2016 №54/16-03-17-01-28.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, позов задоволено частково.

Звільнено майно у вигляді квартири АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) з податкової застави, запис про що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 14426195 від 06.05.2016) на підставі акту опису майна від 29.04.2016 №54/16-03-17-01-28, складеного податковим керуючим на підставі рішення заступника начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 09.02.2016 №2826/ш/16-03-23.

Головне управління ДПС у Полтавській області із зазначеними судовими рішеннями не погодилося та звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві визначено Главою 2 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин 3 та 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, а також враховуючи на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд дійшов висновку, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі № 440/3887/19 щодо визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.

Доводів, які б вказували на віднесення даної справи до категорії справ незначної складності помилково, скаржник не наводить.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, колегія судів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за скаргою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №440/3887/19 відмовити.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова