Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.01.2021 року у справі №140/7147/20
Постанова КАС ВП від 26.10.2023 року у справі №140/7147/20

УХВАЛА

04 січня 2021 року

Київ

справа №140/7147/20

адміністративне провадження №К/9901/35976/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року

у справі №140/7147/20

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України,

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:

- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати старшому інспектору-черговому відділу чергової служби управління патрульної поліції Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 до вислуги років у Національній поліції, наявну на момент зарахування на службу до Національної поліції України, вислугу років у податковій міліції з 01 вересня 2009 року по 16 жовтня 2015 року, що становить 6 років 1 місяць 15 днів;

- зобов'язати відповідача провести старшому інспектору-черговому відділу чергової служби управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення, з врахуванням вислуги років, в частині надбавки за вислугу років за весь час служби в органах поліції та компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, - вислуги років у податковій міліції за період з 30 вересня 2013 року до 16 жовтня 2015 року; зобов'язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, - вислуги років у податковій міліції за період 30 вересня 2013 року до 16 жовтня 2015 року та здійснити позивачу перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років та компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, з врахуванням до стажу служби в Національній поліції України вислуги років у податковій міліції за період 30 вересня 2013 року до 16 жовтня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року (в частині відмови в задоволенні позову) у справі №140/7147/20.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає практиці Верховного Суду, зокрема, правовим висновкам, які викладено в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі №520/2068/19, від 10 травня 2019 року у справі №823/1330/16, від 07 жовтня 2020 року у справі №826/16143/18, тому наявні правові підстави для формування єдиної правозастосовної практики.

Позивачем зауважено, що після проходження ним навчання курсантом Національного університету державної податкової політики України та присвоєння йому звання лейтенанта податкової міліції, до стажу служби в поліції, наявну на момент переходу позивача на службу у Національну поліції України, також зараховується період проходження курсантом в вищому навчальному закладі, що помилкового не було враховано апеляційним судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тобто про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин, вказаних скаржником в касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 330, 334 КАС України в редакції ~law11~, Суд-

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі №140/7147/20.

2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

3. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу №140/7147/20.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.........................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду