Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.08.2021 року у справі №522/13171/20

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 522/13171/20

адміністративне провадження № К/9901/27703/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Смоковича М. І., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року

у справі №522/13171/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції

про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИЛ:

11 серпня 2020 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відповідно якого просила визнати дії посадової особи та відповідача щодо винесення постанови серії ДП18 №798723 від 27 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої до позивачки застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП - протиправними та визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПР18 №798723 від 27 липня 2020 року, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Також разом з позовною заявою, позивачка звернулася із заявою про поновлення строку на подання адміністративного позову, відповідно якої зазначено, що у зв'язку з тим, що виявляється фактично неможливим розібрати відомості, вказані у п.3-6 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулась 27 липня 2020 року із заявою до відповідача про надання копії постанови серії ДП18 №798723 та інших документів на підставі яких було евакуйовано транспортний засіб, але станом на 10 серпня 2020 року відповідачем не було надано витребуваних документів, що спричинило пропущення строку на подання адміністративного позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції в частині визнання протиправною та скасування постанови серії ДПР18 № 798723 від 27 липня 2020 року та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

На вказану ухвалу суду позивачка подала апеляційну скаргу. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а направити справу до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

27 липня 2020 року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №798723 відповідно якої ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн.

11 серпня 2020 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відповідно якого просила визнати дії посадової особи та відповідача щодо винесення постанови серії ДП18 №798723 від 27 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої до позивачки застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП - протиправними та визнати протиправною та скасувати постанову серії ДПР18 №798723 від 27 липня 2020 року, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

У відповідності до вимог частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з вимогами статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови.

Позивач в касаційній скарзі зазначає, що разом з позовною заявою звернулася з клопотанням про поновлення строку на подання адміністративного позову, відповідно якої зазначено, що у зв'язку з неможливістю розібрати відомості, вказані у п.3-6 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, позивачка 27 липня 2020 року звернулася із заявою до відповідача про надання копії постанови серії ДП18 №798723 та інших документів, на підставі яких було евакуйовано транспортний засіб, але станом на 10 серпня 2020 року відповідачем не було надано витребуваних документів, що спричинило пропущення строку на подання адміністративного позову.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, з тексту заяви від 27 серпня 2020 року, на яку посилається позивач, жодних тверджень щодо нерозбірливості почерку немає, а позивачка в свою чергу отримала копію постанови одразу після її винесення, та звернувшись до поліції, позивачка не заявила вимоги щодо видачі дублікату постанови, тому неможливо вважати обставини, зазначені позивачкою, як поважні причини пропуску строку на звернення до суду із позовом.

Судами також встановлено, що вимогою позивачки в заяві від 27 липня 2020 року було саме "видати на руки письмове розпорядження посадовій особі, у який знаходиться на зберіганні автомобіль позивачки, про видачу автомобілю "Тойота Королла" НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності без сплати послуг евакуатора та зберігання автомобіля та видати копію документа на підставі якого було евакуйовано автомобіль".

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського Суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії ", справа "Креуз проти Польщі").

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини 5 статті 122 КАС України та частини 2 статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №522/13171/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. І. Смокович Н. М. Мартинюк