Історія справи

Ухвала ВП ВС від 19.09.2019 року у справі №9901/296/19
Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №9901/296/19

УХВАЛА

02 липня 2019 року

Київ

справа №9901/296/19

адміністративне провадження №П/9901/296/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гімона М. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення і вчинення дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2019 року до Вищого адміністративного суду України надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, який направлений засобами поштового зв'язку 22 травня 2019 року, в якому позивач просить:

- визнати дії Мелітопольського міськрайонного суду протиправними і незаконними про ухвалення рішення з померлим;

- визнати незаконним і скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, а матеріали справи ЄУН 2-421/2012 направити на новий розгляд до іншого суду першої інстанції.

28 травня 2019 року Вищий адміністративний суд України передав позов до Верховного Суду за належністю.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року адміністративний позов залишено без руху зокрема з тієї підстави, що ОСОБА_1 визначила відповідачем за своїм позовом Вищу раду правосуддя, проте будь-яких вимог до цього суб'єкта владних повноважень не заявлено. Не містив позов і викладу обставин про допущення порушення прав позивача саме Вищою радою правосуддя, захистити які має на меті позивач шляхом подачі позовної заяви. При цьому судом було зазначено, що за змістом позову ОСОБА_1 не погоджується з судовим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у цивільній справі, у зв'язку з чим заявляє вимоги про визнання дій суду протиправними та скасування рішення суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, як суду першої інстанції, визначених частиною 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У зв'язку з наведеним, судом надано позивачеві десятиденний строк для уточнення предмета спору, змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Вищої ради правосуддя. Також запропоновано сплатити судовий збір у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" та надати суду оригінал платіжного документа або ж надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

19 червня 2019 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху надійшов уточнений адміністративний позов ОСОБА_1, направлений засобами поштового зв'язку 13 червня 2019 року, до якого додано документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (позивач є інвалідом 2 групи).

В уточненому адміністративному позові ОСОБА_1. визначено відповідачем Вищу раду правосуддя та уточнено вимоги, згідно яких позивач просить:

- визнати дії Вищої ради правосуддя протиправними, яка не прореагувала по заяві на дії Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

- визнати дії Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області протиправними та незаконними при ухваленні судового рішення з померлим ОСОБА_2 у цивільній справі ЄУН 2-421/2012.

- перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу.

- визнати незаконним і скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.

- задовольнити адміністративний позов та встановити, що ОСОБА_3 без достатньої правової підстави набула право власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу жилого будинку з 10 листопада 2006 року, на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, ухваленого з померлим ОСОБА_2 у цивільній справі ЄУН 2-421/2012.

- прийняти рішення щодо визнання протиправними дії Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області при ухваленні рішення 20 листопада 2012 року з померлим ОСОБА_2 у цивільній справі ЄУН І\і|°2-421/2012 і дати висновок.

Вирішуючи питання можливості вважати виявлені судом недоліки усунутими, а також можливості розгляду позовної заяви за правилами адміністративного судочинства та підсудності Верховному Суду зазначених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою наведеної норми встановлено вичерпний перелік справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. За цією статтею такими справами є ті, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених частиною 1 статті 19 КАС України; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9,10 частини першої цієї статті.

Отже КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Поряд із загальними правилами провадження в адміністративних справах у суді першої інстанції КАС України встановлює певні особливості провадження в окремих категоріях справ, зокрема, справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено статтею 266 КАС України, згідно з частиною першою якої встановлені нею правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

За статтею 266 КАС України оскарженню підлягають правові акти перелічених у цій статті суб'єктів як індивідуально-правового, так і нормативно-правового характеру.

В свою чергу правила інстанційної підсудності (юрисдикції) вказаної категорії справ визначені частиною 4 статті 22 та частиною 2 статті 266 КАС України, згідно з якими справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Як вбачається з поданого ОСОБА_1 адміністративного позову, з урахуванням надісланих уточнень на виконання ухвали про залишення позову без руху, його доводи зводяться до незгоди з ухваленим Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_1 (яка є матір'ю ОСОБА_6) ставить питання про визнання дій цього суду протиправними, скасування судового рішення.

Такі вимоги стосуються не управлінської, а процесуальної діяльності судів при розгляді конкретного спору, а отже, виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що позивачем заявлено вимоги, які не тільки інстанційно не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, чи предметно не належать до юрисдикції адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду шляхом заявлення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому неможливо зазначити суд, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цих позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині визнання протиправними дій Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, скасування судового рішення цього суду, слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований у судовому рішенні, слід зазначити, що відповідно до статті 147 Конституції України та статті 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України, який також здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції.

Отже, поставлене в уточненому адміністративному позові питання конституційності застосованого у судовому рішенні закону належить до компетенції Конституційного Суду України в порядку, визначеному главою 7 Закону України "Про Конституційний Суд України", а не Верховного Суду.

Щодо вимоги позивача встановити, що ОСОБА_3 без достатньої правової підстави набула право власності на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу жилого будинку з 10 листопада 2006 року, на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року у цивільній справі ЄУН 2-421/2012, слід зазначити, що фактично така вимога заявлена на поновлення порушеного, як на думку позивача, цивільного права її доньки, як спадкоємиці після смерті батька (яким було укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_3).

Отже, фактично така вимога обумовлена порушенням або загрозою порушення приватного права чи майнового інтересу. При цьому, наявність майнового чи немайнового інтересу учасника свідчить про наявність приватноправових відносин, а отже такий спір має приватноправовий характер, і права осіб у такому спорі підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються цивільним законодавством.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, заявлена в уточненому позові зазначена вимога предметно не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується майнових (цивільних) прав ОСОБА_3., порядку виконання умов цивільно-правового договору та, з огляду на зміст позовної заяви, спадкових прав доньки позивача.

Враховуючи вищезазначене, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині цієї вимоги, слід відмовити та роз'яснити позивачеві, що захист майновий прав здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Щодо вимоги до Вищої ради правосуддя, визначеної в уточненому адміністративному позові, слід зазначити, що формальне зазначення прохання визнати протиправними дії цього органу не є безумовною підставою для визнання недоліків усунутими, оскільки за змістом ухвали від 30 травня 2019 року, позивачеві окрім зазначення вимог до Вищої ради правосуддя, слід було викласти обставини про допущення порушення прав позивача саме Вищою радою правосуддя, захистити які вона має на меті шляхом подачі позовної заяви.

Натомість, в уточненому адміністративному позові позивач вказує, що її донька ОСОБА_6 до відповідача подала заяву про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8, проте Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом від 5 травня 2015 року №8вк/86/14 повідомила про відмову у притягненні цього судді до дисциплінарної відповідальності. В подальшому за текстом позову, ОСОБА_1 уточнює, що не реагування відповідача на протиправні дії Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області виразилося саме у відмові у притягненні судді до відповідальності.

До уточненого адміністративного позову додано копію листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 5 травня 2015 року №8вк/86/14 про припинення дисциплінарного провадження відносно судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 у зв'язку з його звільненням, який адресований ОСОБА_6.

Отже, уточнюючи зміст позовних вимог шляхом зазначення вимоги про визнання дій Вищої ради правосуддя протиправними, позивачем не зазначено викладу обставин, які б свідчили про допущення порушення прав позивача саме Вищою радою правосуддя, захистити які вона має на меті шляхом подачі цієї позовної заяви, в тому числі не зазначено й обставин звернення безпосередньо ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя із заявою, на яку цим органом не надано відповіді. Натомість викладені ОСОБА_1 обставини свідчать про звернення іншої особи (ОСОБА_6) до іншої установи (Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), яка повідомила про припинення дисциплінарного провадження відносно судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_8 у зв'язку з його звільненням.

Таким чином, позивач не усунула недоліків позовної заяви в частині викладу обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Частиною п'ятою наведеної статті визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху було отримано 5 червня 2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а отже, останнім днем для усунення недоліків було 18 червня 2019 року (15,16,17 червня 2019 року вихідні дні).

Станом на 2 липня 2019 року позивачем не усунуто усіх виявлених судом недоліків позовної заяви в частині вимог до Вищої ради правосуддя, у зв'язку з чим така має бути повернута позивачеві.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 22, 169, 170, 248, 256, 266 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині вимог про визнання протиправними дій Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, скасування судового рішення цього суду.

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині вимог перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований у судовому рішенні та роз'яснити позивачеві, що розгляд цього питання віднесений до компетенції Конституційного Суду України.

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині вимог встановити, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку без достатніх правових підстав та роз'яснити позивачеві, що захист майнових прав здійснюється в порядку цивільного судочинства.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя в частині визнання протиправними дій разом з доданими до неї документами повернути позивачеві без розгляду.

Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною 5 статті 170 КАС України. Наслідки повернення позовної заяви визначені частиною 8 статті 169 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України..............

М. М. Гімон,

Суддя Верховного Суду