Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.01.2019 року у справі №804/6362/17

УХВАЛА

26 грудня 2018 року

Київ

справа №804/6362/17

адміністративне провадження №К/9901/68226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №804/6362/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 №74960-13 про нарахування податку на майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 26139,48 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

За приписами підпункту тринадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Абзацом першим частини 2 статті 186 КАС України в редакції, чинній станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, було встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 2 статті 186 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі судом апеляційної інстанції, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Копію рішення суду першої інстанції Головне управління ДФС у Дніпропетровській області отримало 23.11.2017, що встановлено апеляційним судом з посиланням на наявну в матеріалах справи розписку про отримання копії судового рішення представником відповідача, а тому строк апеляційного оскарження, у даному випадку, закінчився 04.12.2017 включно.

Вперше подана апеляційна скарга ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору і неусуненням цього недоліку упродовж встановленого судом строку.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався приписами частини 2 статті 298 КАС України, якою визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

В свою чергу пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

03.09.2018 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повторно подало апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 була повернута особі, яка її подала, у відповідності з положеннями пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, яким встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

19.10.2018 відповідач втретє звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 й, одночасно порушував питання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, що, в свою чергу позбавило податковий орган можливості своєчасної сплати такого збору і, як наслідок унеможливило подання апеляційної скарги у межах строку, встановленого для цього процесуальним законом.

Однак вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 апеляційну скаргу залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення строку.

14.11.2018 до Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого відповідач зазначав, що попередньо подані апеляційні скарги повертались судом апеляційної інстанції особі, яка їх подала, зокрема у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону щодо надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку. При цьому неможливість своєчасної сплати судового збору заявник мотивував здійсненням безспірного списання коштів з його рахунків і, як наслідок зупиненням фінансових операцій на рахунках податкового органу.

Разом з тим вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані судом апеляційної інстанції неповажними з огляду на те, що особа, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а відтак обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку.

Ураховуючи наведене, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від
19.11.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від
19.11.2018, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати це судове рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки строк апеляційного оскарження у даному випадку пропущено з поважних, на думку податкового органу, причин, зокрема з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору. Також податковий орган посилається й на судові рішення Верховного Суду, Вищого адміністративного суду України, де вирішувалось питання поновлення строків.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

Із такими висновком суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки. (пункт 4 частини 1 , частина 2 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі стосовно надання документа про сплату судового збору.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема за виконавчими документами.

Здійснення ж органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунку відповідача, зокрема призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо дотримання строку апеляційного оскарження й оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від
03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку.

Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.

Не спростовує наведених висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача на судові рішення, ухвалені Верховним Судом, Вищим адміністративним судом України у справах, де також вирішувалось питання поновлення строків, оскільки такі не нівелюють обов'язкові для учасників справи вимоги правових норм КАС України і не стосуються конкретних обставин, які у даному випадку зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі №804/6362/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко