У разі неналежного поінформування особи, яка притягається до відповідальності, уповноважена особа Держпраці не може розпочати розгляд справи. Саме лише надсилання повідомлення - не свідчить про поінформованість (ВС КАС справа №520/7901/19 )

Черговий висновок ВС КАС, про важливість дослідження судами факту дійсної поінформованості особи, яка притягується до відповідальності (в даному випадку про розгляд справи щодо накладення на неї штрафу Держпраці). Саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Крім того, ВС звернув увагу на важливість дослідження питань - чи не ухилялась особа від одержання повідомлення, або ж чи не вчиняла інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні; чи намагався відповідач повідомити позивача про розгляд відносно нього справи про накладення штрафу у інший спосіб.

Фабула судового акту: ГУ Держпраці (відповідачем) було ініційовано та проведено перевірку ФОПа (позивача) на предмет дотримання законодавства про працю. У ході інспекційного відвідування інспекторами праці виявлено порушення, зокрема неоформлення 11-ти працівників. У зв’язку із тим, що ФОП не змогла надати документи на запити інспекторів - інспекційне відвідування зупинено та надано (надіслано) вимогу про надання певних документів. Вимога виконана не була (як зазначає позивач - її просто не було отримано нею, водночас суд першої, як і апеляційної інстанції не перевірив цей факт).

Згодом, відповідачем направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу - рекомендованим листом, яке було вручено позивачу 07.06.2019 р (хоча до цього - за декілька днів - була недієва спроба вручити лист із відміткою про невручення “з інших причин”). В результаті постановою Держпраці від 06.06.2019 р. розглянутою без участі ФОПа - на позивача було накладено штраф у розмірі 1 377 090,00 грн. Як наслідок - ФОП оскаржила постанову до суду.

Адміністративним судом першої інстанції (що було підтримано судом апеляційної інстанції) - у задоволені позову відмовлено. Суди вказували, що відповідач здійснив всі можливі заходи для повідомлення позивача про розгляд справи та пасивна поведінка з боку позивача в отриманні повідомлення за офіційною адресою не надає йому можливість вважати порушеним своє право бути присутнім під час прийняття рішень, що стосуються його інтересів.

ВС КАС скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій - направив справу на новий розгляд. Своє рішення мотивував наступним:

• По-перше, стосовно вимоги щодо надання документів, які не могли бути надані в процесі інспекційного відвідування - судами не встановлено, чи була отримана позивачем зазначена. Позивач посилається на те, що він не отримував вимоги, однак такі доводи не перевірені судами та таким не надано оцінку під час постановлення оскаржуваних судових рішень. Натомість, встановлення даної обставини має важливе значення, оскільки дасть змогу встановити, чи була ФОП обізнаною про її наявність, а відтак, чи була у неї можливість та час її виконати.

• По-друге, стосовно неповідомлення позивача належним чином про час та місце проведення розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 3,4,6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Потім, справа розглядається у 15-денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

ВС КАС зауважує, що особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.Саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягається до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Крім того, обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості одночасного використання будь-якого іншого способу доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Отже у цій справі:

Колегія суддів назвала передчасним висновки суду апеляційної інстанції. Зокрема, невдала спроба вручення поштового відправлення «з інших причин» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідного листа та не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано повідомлення, не виявлено за місцем проживання.

З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягається до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.

З огляду на викладене, для надання оцінки доводам позивача щодо неналежного його повідомлення про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення наявності сукупності вказаних вище обставин - тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Неналежне інформування учасника справи про час і місце розгляду справи в апеляційному суді та, як наслідок – скасоване ВС рішення (КАС/ВС у справі № 826/20408/14 від 01 квітня 2021 року);

Наслідки не повідомлення учасника справи про розірвання договору із адвокатом: чи можна обмежити право на оскарження судового рішення? (ВС/КЦС у справі N 300/2642/19 від 14.04.2021).;

ФОП, який використовує найману працю, не може бути одночасно притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (КАС/ВС у справі № 260/1743/19);

Перевірка Держпраці за ініціативою ДПС незаконна. (ВС/КАС у справі №822/620/17 від 09.02.2021 року).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2021 року

м. Київ

справа № 520/7901/19

адміністративне провадження № К/9901/20484/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідачаЖелєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянуву порядку письмового провадження

касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бадюкова Ю. В. від 17.12.2019та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельнікової Л. В., суддів: П`янової Я. В. , Рєзнікової С. С. від 08.07.2020

у справі№ 520/7901/19

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління Держпраці у Харківській області

провизнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці в Харківський області), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Харківський області від 06.06.2019 № ХК6101/298/НП/АВ/П/ТД/-ФС про накладення штрафу.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019, залишеним без змінпостановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3. 17.08.2020 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 15.10.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі листа вх.№27/6147 від 15.04.2019 та інформаційної довідки заступника начальника управління - начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, котра містила інформацію про порушення правил оформлення трудових відносин фізичних осіб та про використання праці неофіційно працевлаштованих працівників, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 - у мережі під торгівельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », уповноважена посадова особа Головного управління Держпраці у Харківській області прийняла рішення про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у формі наказу №829 від 06.05.2019 «Про проведення заходу державного контролю відносно ФОП ОСОБА_1 », підстава: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

7. Відповідно до наказу № 829 від 06.05.2019 інспекторам праці, визначеним у наказі, доручено провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, об`єктом відвідування.

8. 10.05.2019 інспекторами праці ГУ Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , під час якого встановлено фактичний допуск без належного оформлення трудових відносин 11 осіб, які виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

9. У зв`язку з неможливістю суб`єкта господарювання надати необхідні документи для проведення інспекційного відвідування складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК6101/298/НП від 10.05.2019 та Вимогу про надання документів № ХК6101/298/НД від 10.05.2019. Строк інспекційного відвідування зупинено до 17.05.2019. Зазначені документи направлено засобами поштового зв`язку № 6102228429936.

10. До 17.05.2019 запитувані документи суб`єктом господарювання до ГУ Держпраці у Харківській області не було надано.

11. На підставі встановлених фактів інспекторами праці складено Акт інспекційного відвідування № ХК6101/298/НП/АВ від 17.05.2019, який направлено засобами поштового зв`язку № 6102228462879 у зв`язку з неможливістю особистого вручення.

12. Відповідачем направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу № 0712 від 24.05.2019 рекомендованим листом №6102228227721, яке було вручено позивачу 07.06.2019.

13. 06.06.2019 відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК6101/298/НП/АВ/ТД-ФС, відповідно до якої вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 377 090,00 грн.

14. Не погодившись із цією постановою, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, прийнятим всупереч нормам чинного законодавства, на підставі позапланової перевірки, проведеної без законних підстав, без вжиття вичерпних заходів для з`ясування фактичних обставин під час перевірки, висновки щодо обставин, викладені в оскаржуваній постанові не відповідають фактичним правовідносинам. Позивача не було повідомлено про розгляд справи про накладення на неї штрафу.

16. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що приймаючи оспорювану постанову відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, щолист вх. №27/6147 від 15.04.2019, на який посилається позивач як на підставу проведення перевірки, не розглядався контролюючим органом як звернення в розумінні норм Закону України «Про звернення громадян»на предмет дотримання обов`язкових реквізитів, а оцінювався з точки зору «інформації отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством», за наслідком аналізу якої проведена додаткова верифікація інформації з загальнодоступних джерел, яка й слугувала підставою для проведення інспекційного відвідування. Відповідач здійснив всі можливі заходи для повідомлення позивача про розгляд справи та пасивна поведінка з боку позивача в отриманні повідомлення за офіційною адресою не надає йому можливість вважати порушеним своє право бути присутнім під час прийняття рішень, що стосуються його інтересів. Під час судового розгляду справи встановлено фактичний допуск без належного оформлення трудових відносин 11 осіб, які виконували роботи з продажу непродовольчих товарів, консультування покупців в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що у відповідача були відсутні підстави для проведення інспекційного відвідування на основі анонімного звернення. Судами не враховано висновки Верховного Суду, сформовані під час розгляду справи №818/312/16. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що дії, вчинені відповідачем після скасування Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295(далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають вимогам чинного на той час законодавства. Судами не враховано, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір та між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено трудові договори. Судами не враховано, що позивач не був повідомленим про розгляд справи про накладення на нього штрафу.

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України(далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України(далі також - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

24. Частиною четвертоюстатті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

25. У цьому випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок № 295, до якого відсилає стаття 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

26. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

27. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у наказі про проведення заходу державного контролю №829 від 06.05.2019 підставою проведення інспекційного відвідування визначено рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

29. Лист вх. №27/6147 від 15.04.2019, на який посилається позивач як на підставу проведення перевірки, не розглядався контролюючим органом як звернення в розумінні норм Закону України «Про звернення громадян»на предмет дотримання обов`язкових реквізитів, а оцінювався з точки зору «інформації отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством», за наслідком аналізу якої проведена додаткова перевірка інформації з загальнодоступних джерел, яка й слугувала підставою для проведення інспекційного відвідування.

30. З огляду на викладене, безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі на помилкове неврахування судами у цій справі висновку Верховного Суду у справі №818/312/16, оскільки обставини у цій справі та справі, яка переглядається, не є подібними. Зокрема, предметом спору у справі №818/312/16 було скасування наказу Управління Держпраці у Сумській області №80-ОД від 01.03.2016 «Про проведення перевірки»; правові підстави проведення перевірки у цій справі були регламентовані, зокрема, Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390; суд скасував наказ про проведення позапланової перевірки, оскільки встановив, що звернення, яке було підставою проведення перевірки, не є зверненням фізичної особи, законні права якої порушені, і є анонімним. Натомість у межах цієї справи підставою проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 було рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

31. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.

32. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС Українинормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

33. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про проведення заходу державного контролю №829 від 06.05.2019 видано відповідачем до набрання законної сили рішенням суду про скасування Порядку №295; інспекційне відвідування розпочато 10.05.2019, тобто у період, коли Порядок №295 був чинним.

35. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування.

36. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги.

37. Пунктами 12, 16, 18 Порядку № 295 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

38. У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

39. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з неможливістю позивача надати необхідні документи для проведення інспекційного відвідування складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК6101/298/НП від 10.05.2019 та Вимогу про надання документів № ХК6101/298/НД від 10.05.2019. Строк інспекційного відвідування зупинено до 17.05.2019, зазначені документи направлені позивачу засобами поштового зв`язку № 6102228429936. До 17.05.2019 суб`єктом господарювання до ГУ Держпраці у Харківській області не було надано запитувані документи.

41. Однак судами не встановлено, чи була отримана позивачем зазначена вимога про надання документів.

42. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що він не отримував Вимоги про надання документів № ХК6101/298/НД від 10.05.2019. Відповідні доводи викладені ним також у позовній заяві та апеляційній скарзі, однак такі не перевірені судами та таким не надано оцінку під час постановлення оскаржуваних судових рішень.

43. Встановлення даної обставини має важливе значення, оскільки дасть змогу встановити, чи була ФОП ОСОБА_1 обізнаною про наявність зазначеної вимоги, а відтак, чи була у неї можливість та час її виконати.

44. У подальшому з урахування ненаданням ФОП ОСОБА_1 документів на виконання вимоги відповідача інспекторами праці складено Акт інспекційного відвідування № ХК6101/298/НП/АВ від 17.05.2019.

45. Колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем складено цей акт згідно з формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, та такий був чинним на час складення акта інспекційного відвідування.

46. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекційне відвідування фактично проводилося 10.05.2019, але у зв`язку з відсутністю необхідних документів для проведення інспекційного відвідування, фахівцями відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів, в яких зазначено про зупинення проведення інспекційного відвідування до 17.05.2019; правовим значенням акта від 17.05.2019 було виключно оформлення результатів за наслідком вже проведеного заходу, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки безпосереднє виявлення порушень та реалізація компетенції контролюючого органу на проведення інспекційного відвідування відбулися в період до визнання нечинним Порядку № 295, то дії щодо проведення інспекційного відвідування, результати яких закріплені в акті, не є такими, що порушують права позивача, а відтак відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

47. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що після визнання нечинним Порядку № 295 до моменту прийняття нового порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідач повинен був діяти виключно в порядку та в обсягах, визначених Законом України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та згідно з положеннями КЗпП України, зокрема статей 259, 265, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, (далі також - Порядок №509, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наділене повноваження щодо накладення штрафів на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП Українита частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

48. Щодо доводів позивача про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що її не було повідомлено належним чином про час та місце проведення розгляду справи про накладення штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

49. Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

50. Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

51. Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

52. Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

53. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

54. Колегія суддів зауважує, що особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

55. Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

56. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

57. Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

58. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.

59. Як встановлено судом першої інстанції, повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від № 0712 від 24.05.2019 було направлено на адресу позивача рекомендованим листом № 6102228227721. Розгляд справи призначено на 06.06.2019 о 10 год. 20 хв. Відповідно до роздруківки з офіційного веб-сайту Укрпошта зазначене поштове відправлення № 6102228227721 надійшло на адресу позивача 28.05.2019. У той же день відбулася невдала спроба вручення поштового відправлення з відміткою «з інших причин». Повідомлення було вручено позивачу 07.06.2019.

60. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні підстави стверджувати, що відповідач здійснив всі можливі від нього заходи для повідомлення позивача про розгляд справи та пасивна поведінка з боку позивача в отриманні повідомлення за офіційною адресою не надає йому можливість вважати порушеним своє право бути присутнім під час прийняття рішень, що стосуються його інтересів.

61. Колегія суддів вважає передчасним такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на те, що встановлена судами обставина невдалої спроби вручення поштового відправлення 28.05.2019 «з інших причин» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідного листа та не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано повідомлення, не виявлено за місцем проживання.

62. Окрім цього колегія суддів звертає увагу, що пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270(далі також - Правила, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, зокрема, що одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. Такі поштові відправлення, поштові перекази повертаються за зворотною адресою.

63. Згідно з пунктом 117 Правил поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

64. Однак судами не перевірено причин невручення позивачу поштового відправлення 28.05.2019 та зроблено передчасні висновки про пасивну поведінку з боку позивача щодо отримання повідомлення.

65. Також колегія суддів зауважує, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості одночасного використання будь-якого іншого способу із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи, однак суди попередніх інстанцій не перевірили, чи застосувались інші способи повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

66. З огляду на викладене, для надання оцінки доводам позивача щодо неналежного його повідомлення про проведення відповідачем розгляду справи важливим є встановлення наявності сукупності вказаних обставин: чи не ухилявся від одержання повідомлення, зокрема 28.05.2019, або ж не вчиняв інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні; чи намагався відповідач повідомити позивача про розгляд відносно нього справи про накладення штрафу у інший спосіб, передбачений пунктом 6 Порядку №509.

67. Висновку про необхідність встановлення факту не лише направлення уповноваженими посадовими особами повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, але й отримання такого суб`єктами господарювання/роботодавцями згідно з положеннями Порядку №509 та доведення саме відповідачем факту поінформованості позивача про дату та час розгляду справи про накладення штрафу під час вирішення спорів про скасування постанов про накладення штрафу дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18 та від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18.

68. Зважаючи на наведене, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не перевірено, чи отримував позивач вимогу про надання документів № ХК6101/298/НД від 10.05.2019, чи був він повідомленим про розгляд відносно нього справи про накладення штрафу до моменту початку її проведення, якщо ж не був, то чи не вчиняв він дій, спрямованих на уникнення участі у розгляді справи, колегія суддів не надає оцінки іншим доводам позивача, викладеним у касаційній скарзі, так як такі обґрунтовані, зокрема, неврахуванням відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення доказів, долучених до матеріалів справи та наявних у позивача.

69. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, що судами не враховано висновків, сформованих у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні подібних спорів, які набрали законної сили, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) та частини п`ятої статті 242 КАС Українилише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

70. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

71. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

72. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

73. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

74. Згідно з частиною другою статті 73 КАС Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

75. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.

76. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

77. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позову. З урахуванням неповного з`ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

78. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

79. Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

80. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

81. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

82. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

83. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

84. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

85. З огляду на викладене, відповідно до положень статті 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 скасувати, а справу № 520/7901/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко