Рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката не є предметом судового оскарження (6-й апеляційний адміністративний суд № 826/14540/17 від 30.10.2018)

Фабула судового акту: У даній справі адвокат звернувся до адміністративного суд з позовом про визнання дій Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в частині скасування рішення обласної КДКА про відмову у порушенні дисциплінарної справи за скаргою у зв’язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку та ухвалення нового рішення, яким порушено дисциплінарну справу відносно адвоката та направлення матеріалів Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури обласного рівня на стадію розгляду дисциплінарної справи.

Рішенням Окружного адмінсуду позов задоволено. При цьому таке рішення вмотивовано тим, що саме дисциплінарним палата кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури наділені повноваженнями щодо порушення або відмови у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката, в свою чергу прийняття Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури рішення про порушення дисциплінарної справи унеможливлює використання права, встановленого в ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та порушує права адвоката.

Таке рішення ВДКА оскаржило у апеляційному порядку. У своїй скарзі відповідач послався на те, що оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки немає безпосереднього впливу на суб’єктивні права та обов’язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов’язку, а відтак рішення яке є предметом спору по своїй суті безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, є проміжним процесуальним рішенням, яке передує розгляду дисциплінарної справи, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оцінюючи зазначені доводи апеляційний суд з ними погодився та вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Водночас згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Оскаржуваним рішенням відповідача оцінка дій позивача по суті не надавалася, воно є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності, та не обмежує позивача в здійсненні професійної адвокатської діяльності.

На час розгляду справи в апеляційному суді оскаржуване рішення реалізоване та фактично не створює для позивача обов’язків чи правових наслідків за результатами його прийняття, тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Аналізуйте судовий акт: Протокол про вчинення адміністративного правопорушення не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (ВС/КАС № 760/9462/16-а)

Рішення Вищої ради правосуддя про повернення дисциплінарних скарг не є предметом судового розгляду (ВС/ВП № 800/227/17 від 10.05.2018)

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень (ВС/КАС № 800/485/17 від 05.03.2018)

Рішення, прийняті КДК прокурорів, можуть бути оскаржені лише прокурором стосовно якого прийнято рішення про відкриття такого провадження або якого притягнуто до відповідальності (ВС/ВП № 9901/153/2851 від 14.03.2018)

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14540/17

Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року

м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Седика Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Кваліфікаційно дисциплінарна комісія адвокатури Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30 серпня 2017 року №VIII-002/2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Також, апелянт стверджує, що оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки немає безпосереднього впливу на субєктивні права та обовязки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обовязку, а відтак рішення яке є предметом спору по своїй суті безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, є проміжним процесуальним рішенням, яке передує розгляду дисциплінарної справи, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як свідчать обставини справи, 14 лютого 2017 року до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області звернулась ОСОБА_3 зі скаргою від 04 лютого 2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 17 березня 2017 року відмовлено у порушенні дисциплінарної справи за скаргою у звязку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_3 через представника звернулась із скаргою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

За результатом розгляду вказаної скарги, рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 серпня 2017 року № VIII-002/2017, скаргу задоволено частково: скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 17 березня 2017 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 щодо адвоката ОСОБА_2; ухвалено нове рішення, яким порушено дисциплінарну справу відносно ОСОБА_2 та направлено матеріали Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Київської області на стадію розгляду дисциплінарної справи.

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що позбавляє його права оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи в порядку ч. 3 ст. 39 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме дисциплінарні палати кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури наділені повноваженнями щодо порушення або відмови у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката, в свою чергу прийняття Вищою кваліфікаційно дисциплінарною комісією адвокатури рішення про порушення дисциплінарної справи унеможливлює використання права, встановленого в ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та порушує права адвоката.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначена норма кореспондує з положеннями попередньої редакції КАС, статтею 6 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив: «поняття «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст».

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).

Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 15 грудня 2015 року у справі №800/206/15.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси, зокрема позбавляє його права оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи в порядку ч. 3 ст. 39 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Тому, ураховуючи, що наразі спірні правовідносини не вичерпані та з метою захисту прав позивача, місцевий суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.

Оскаржуваним рішенням відповідача оцінка дій позивача по суті не надавалася, воно є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності, та не обмежує позивача в здійсненні професійної адвокатської діяльності.

Покликання позивача на вимоги ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якої рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, є безпідставним з огляду на наступне.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дисциплінарна палата Кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, розглянувши повторно дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_3 стосовно позивача по суті, рішенням від 29 листопада 2017 року вирішила закрити справу стосовно адвоката ОСОБА_2 у звязку із відсутністю дисциплінарного проступку в діях адвоката, а рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 лютого 2018 року згадане рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 залишено без змін.

Отже, наразі оскаржуване рішення реалізоване та фактично не створює для позивача обовязків чи правових наслідків за результатами його прийняття, тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції в наведеній частині, викладені в оскаржуваному рішенні, прийнятому з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229 310 315 317 321 322 325 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2018 року скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Кваліфікаційно дисциплінарна комісія адвокатури Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Судді