Пояснення дитини, яка постраждала від домашнього насильства, за відсутності інших доказів є недостатнім доказом для видачі обмежувального припису (Ленінський райсуд м. Миколаєва № 489/6391/18 від 22.10.2018)

Фабула судового акту: Нормами пункту 2 частини 1статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

При цьому частини 3статті 26 згаданого Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно пункту 9 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

У даній справі батько дитини звернувся до суду із заявою про встановлення обмежувального припису у якій просив суд обмежити строком на три місяці спілкування своєї колишньої дружини із сином шляхом надання останній права на спілкування з сином виключно по телефону; заборонити їй строком на три місяці наближатися ближче 100 метрів до місця перебування (місця фактичного проживання батька) та навчання її сина.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник послався на те, що мати дитини належним чином не виконувала свої батьківські обов’язки по відношенню до старшого сина. Вона неодноразово завдавала дитині побої, через що остання відчуває до неї неприязні стосунки та переживає стрес. Тіло дитини вкрите синцями та саднами. З цих підстав він вже звертався до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно заінтересованої особи, але в її задоволенні йому було відмовлено. Однак, після винесення вказаного рішення судом його колишня дитина знову побила сина через що дитина звернулася по допомогу до нього, як батька.

Розглядаючи вказану заяву місцевий суд у її задоволенні відмов у зв’язку із недоведеністю вимог.

Приймаючи таке рішення суд вказав, що згідно довідок обласної дитячої клінічної лікарні від, копії яких долучено до заяви, при огляді черговим лікарем у дитини виявлені садни та синці на тілі.

Наведені обставини були предметом дослідження судом при ухваленні Ленінським районним судом міста Миколаєва рішення по попередній заяві про встановлення обмежувального припису.

Будь-яких інших доказів заподіяння дитині тілесних ушкоджень, зокрема заявником до заяви не додано.

У судовому засіданні заявник пояснив, що він спілкувався з черговим працівником поліції з приводу побиття матір’ю дитини, але заяву не подавав, так як вважає таке звернення ні до чого не призведе. Також не звертався до органу опіки і піклування, оскільки на розгляді в суді знаходиться цивільна справи за його позовом про встановлення місця проживання старшого сина. Малолітня дитина пояснила, що останні сім днів проживає з батьком, до якого звернувся після того як його будучи вдома побила мати і його менші брати.

Будь яких інших письмових доказів, зокрема порушення кримінального провадження чи притягнення матері дитини до адміністративної відповідальності, звернення з дитиною до лікаря для зняття отриманих побоїв та синців, заявником суду не надано. При цьому, заявник не був обмежений в можливості звернутися за допомогою та захистом до уповноважених осіб.

Пояснення дитини, з огляду на відсутність інших доказів та з урахуванням неприязних взаємовідносин між заявником та заінтересованою особою, як колишнього подружжя, а також наявність в них інших дітей, вважає недостатнім доказом для видачі обмежувального припису.

Аналізуйте судовий акт: Верховний Суд залишив дитину з батьком не дивлячись на рекомендацію органу опіки та піклування проживати дитині з матір'ю (ВС/КЦС № 644/9094/16-ц від 06 вересня 2018 року)

Висновок органу опіки і піклування щодо зміни місця проживання дитини не може мати переваги над іншими доказами, і він має оціненюватись в сукупності з іншими доказами (ВС/КЦС, справа № 644/9094/16-ц, 06.09.18)

Зміна матір'ю дітей способу життя тягне за собою змінення способу життя дітей, які проживають із нею та є підставою для визначення місця проживання дітей із батьком (ВС/КЦС № 754/14768/15-ц від 13.06.2018)

РІШЕННЯ

Іменем України

справа № 489/6391/18 провадження №2-о/489/138/18

22 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

із секретарем судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3, про видачу обмежувального припису

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в якій зазначив, що з 23.12.2005 по 11.10.2016 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.09.2016. Від шлюбу мають трьох дітей. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 04.04.2017 місце проживання дітей визначено за відповідачем, проти чого на той час позивач не заперечував. Після ухвалення судового рішення відповідач належним чином не виконувала свої батьківські обовязки по відношенню до старшого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона неодноразово завдавала дитині побої, через що ОСОБА_5 відчуває до неї неприязні стосунки та переживає стрес. Тіло дитини вкрите синцями та саднами. З цих підстав він вже звертався до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно заінтересованої особи, але в її задоволенні йому було відмовлено рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.10.2018. Однак, 15.10.2018 заінтересована особа знову побила сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, через що дитина звернулася по допомогу до нього, як батька.

Внаслідок наведеного заявник просить суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 та визначити заходи тимчасового обмеження її прав та/або покладення на неї обовязків, а саме: обмежити строком на три місяці її спілкування з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання ОСОБА_3 права на спілкування з сином виключно по телефону; заборонити їй строком на три місяці наближатися ближче 100 метрів до місця перебування (місця фактичного проживання батька ОСОБА_2А.) та навчання її сина ОСОБА_5.

Суд вислухав пояснення учасників справи та їх представників, зясувавши обставини справи і дослідивши надані в ній докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 23.12.2005 по 11.10.2016 заявник та заінтересована особа перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 30.09.2016, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно довідок Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні від 19.08.2017 та 26.09.2018, копії яких долучено до заяви, при огляді черговим лікарем у дитини ОСОБА_5 виявлені садни та синці на тілі.

Наведені обставини були предметом дослідження судом при ухваленні Ленінським районним судом міста Миколаєва рішення від 01.10.2018.

Будь-яких інших доказів заподіяння дитині тілесних ушкоджень, зокрема 15.10.2018 заявником до заяви не додано.

У судовому засіданні заявник пояснив, що після подій 15.10.2018 спілкувався з черговим працівником поліції Інгульського ВП ГУНП України в Миколаївській області з приводу побиття матірю дитини, але заяву не подавав, так як вважає таке звернення ні до чого не призведе. Також не звертався до органу опіки і піклування, оскільки на розгляді в суді знаходиться цивільна справи за його позовом про встановлення місця проживання старшого сина ОСОБА_4.

Малолітній ОСОБА_5 пояснив, що останні сім днів проживає з батьком, до якого звернувся після того як його 15.10.2018 будучи вдома побила мати і його менші брати.

Відповідно до правилстатті 350-2ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначенихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною другою статті 3Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 24цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно частини 2статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3статті 26 наведеного Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно пункту 9 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістомстатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до роз'яснень, наведених в пунктах 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, зявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Звертаючись до суду з вимогою про видачу обмежувального припису, заявник у підтвердження викладених в заяві фактів надав копії довідок медичного закладу, які не мають відношення до події 15.10.2018 та були предметом дослідження суду при ухваленні рішення від 01.10.2018

Будь яких інших письмових доказів, зокрема порушення кримінального провадження чи притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, звернення з дитиною до лікаря для зняття отриманих 15.10.2018 побоїв та синців, заявником суду не надано. При цьому, заявник не був обмежений в можливості звернутися за допомогою та захистом до уповноважених осіб.

Пояснення дитини, з огляду на відсутність інших доказів та з урахуванням неприязних взаємовідносин між заявником та заінтересованою особою, як колишнього подружжя, а також наявність в них інших дітей, вважає недостанім доказом для видачі обмежувального припису.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано належних, достатніх та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно дитини, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, суд приходить про відсутність підстав для видачі обмежувального припису.

На підставі наведеного та керуючисьЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 350-5,350-6 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положеньЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя