Основним доказом для відшкодування шкоди завданої нападом собаки з хазяїна тварини є постанова про вчинення адмінправопорушення (Рівненський міськсуд № 569/17486/18 від 11.01.2019)

Фабула судового акту: Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У даній справі хазяїн випустив свого собаку бійцівської породи без намордника у під’їзді багатоквартирного будинку, яка напала на мешканку цього будинку.

Внаслідок цього хазяїна собаки було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП за вигулювання собаки без намордника.

Однак слід звернути увагу читача на те, що вказану постанову адмінкомісії було скасовано у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення

Внаслідок нападу собаки мешканка будинку отримала тілесні ушкодження та була вимушена лікуватись протягом року.

У зв’язку із цим нею було подано позовну заяву до суду про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди.

Судом позовні вимогу було задоволено.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що відповідно до ст.ст. 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов’язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, крім того фізичні та юридичні особи, які утримуюсь домашніх тварин, зобов’язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб. Шкода, заподіяна особі твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Згідно норм ст.ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи тілесні ушкодження позивачка отримала саме через напад собаки, а тому її вимоги щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди є обґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: За напад на людину безпритульних собак може відповідати міська рада, оскільки нею допущена бездіяльність у питанні благоустрою з метою забезпечення безпечних умов для життя і здоров'я жителів (ВС/КЦС, справа № 503/361/17, 21.01.19)

ВС/КЦС: Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (В/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц)

Діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням службових собак та собак бійцівських порід, є джерелом підвищеної небезпеки (ВС/КЦС,справа № 591/3985/15-ц, 16.05.18)

Справа про зіткнення автомобіля з коровою. Вина власника тварини у ДТП має бути доведена відповідними доказами (ВС/КЦС,справа № 473/2638/15-ц, 20.06.18)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретаря судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/17486/18,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

представник позивача - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 19 жовтня 2015 року, близько 08 год. 20 хв., на сходовій клітині 2-го під"їзду 5- го поверху будинку № АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2, без намордника у невідведеному місці, випустив собаку породи "Американський стаффордширський терьер", який напав на неї, в результаті чого їй були спричинені тілесні ушкодження. За результатами розгляду матеріалів вказаної події, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Рівненської міської ради винесла Постанову про адміністративне правопорушення № 139 від 18 жовтня 2018 року, де її зазначено потерпілою. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року зазначена Постанова була скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрито в зв"язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Внаслідок вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, що мало місце 19 жовтня 2018 року, їй завдано матеріальної та моральної шкоди. Факт, щодо неправомірності поведінки ОСОБА_2, наявності шкоди завданої її здоров"ю та причинним зв"язком між ними, то вказані обставини були встановлені Постановою про адміністративне правопорушення № 139 від 18 жовтня 2015 року; Постановами Рівненського міського суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року у справі № 569/13864/16-а; від 27 вересня 2017 року у справі № 569/12439/17, що набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування в даній справі. Крім того, факт завдання шкоди її здоров"ю внаслідок неправомірних дій відповідача також підтверджується медичними епікрізами № 19756, № 22280, № 3102, листом № 180 від 31.08.2018 року та квитанціями про оплату медикаментів, а також показами свідків. Вважає, що розмір шкоди, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 601,47 грн, це та сума витрачених нею коштів на лікування, що підтверджується відповідними квитанціями та товарними чеками.

Також зазначає, що після травм, спричинених їй незаконними діями відповідача під час подій 19 жовтня 2015 року, протягом року вона перебувала на лікарняних та лікувалась вдома, оскільки фактично була прикута до ліжка, а тому фізично не могла пересуватись через отриману травму хребта, а в подальшому, через погіршення стану здоров"я змушена була з 30 листопада 2016 року знятися з обліку та припинити підприємницьку діяльність. Відповідно до довідки виданої заступником начальника ДПІ у м. Рівне ГУ ДФС у Рівненській області, згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2014 рік, загальна сума її доходу за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року склала 10 000 грн. Таким чином, вважає, що сума доходів які б вона могла реально отримати за звичайних умов, у разі якби шкоди її здоров"ю не було завдана нападом собаки відповідача, тобто сума упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій відповідача становить: 8 33, 33 грн./ за місяць, а тому: 833, 33 грн. * 12 міс. (період протягом якого лікувалась) = 10 000 грн. Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої відповідачем становить : 10 000 грн.(упущена вигода) +6 601, 47 грн., (витрати на лікування) = 16 601, 47 грн..

Також вказує, що під час подій 19 жовтня 2015 року, внаслідок нападу на неї собаки відповідача, вона впала на спину з висоти свого зросту, та сильно травмувалась, в зв"язку з чим була доставлена каретою швидкої допомоги в приймальне відділення ЦМЛ м. Рівне, де була оглянута лікарем травматологом. Після проведення обстеження - КТ хребта, їй був встановлений діагноз компресійний перелом тіла L4 ІІ ст., з чим її госпіталізували в травматологічне відділення. В подальшому, через постійний біль в поясниці, що посилювався при тривалому перебуванні на ногах та неможливістю рухатись, що було спричинено внаслідок нападу на неї собаки під час вищевказаних подій 19 жовтня 2015 року та загострень інших захворювань, що розвинулись на фоні пережитого, вона знову перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ м. Рівне, в період з 12.02.2016 року по 25.02.2016 року з діагнозом: компресійний перелом тіла L4 ІІ ст (19.10.2015 року), стійкий больовий синдром, виражене порушення динамічної функції хребта. Остеохондроз, спондильоз, дифузний остеопороз поперекового відділу хребта. Гіпертонічна хвороба II., 2 ст, середній ризик, НК 1 ст. Внаслідок отриманих ушкоджень, протягом року вона перебувала на стаціонарному лікуванні та лікувалась амбулаторно, оскільки внаслідок спричинених травм, вона фактично була прикута до ліжка. Крім того, з огляду на вищевказані обставини, не мала можливості приймати участь в засіданнях адміністративної комісії та судових засіданнях під час розгляду матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, а тому, вказана справа була розглянута без врахування всіх обставин, оскільки її пояснення не були враховані при винесенні рішення по ній, що також негативно відобразилось на психологічному стані. Також, на фоні перенесених травм у неї загострились і хронічні захворювання. Вважає, що з вини відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, що виражаються в суттєвих нервових переживаннях, пов"язаних із ушкодженням її здоров"я, негативних емоціях щодо зміни життєвого укладу та порушення звичного способу життя, а також необхідності докладання додаткових зусиль для організації та нормалізації життя після подій 19 жовтня 2015 року. У зв"язку з чим просить стягнути з відповідача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 гривень, яка є співмірна з тим обсягом страждань, які їй довелось пережити.

29 жовтня 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 03 листопада 2015 року дільничним інспектором міліції Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області лейтенантом міліції Хмельницьким Б.І. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії РВ № 000807 щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 154 КУпАП. 22 грудня 2015 року адміністративною комісією була винесена постанова № 183 про закриття справи про адміністративне правопорушення, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрите на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2016 року у справі № 569/5576/16-а за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії, постанова адміністративної комісії № 183 від 22 грудня 2015 року була визнана протиправною та скасована, а справа щодо ОСОБА_2 була надіслана до адміністративної комісії на новий розгляд. Підставою для скасування постанови адміністративної комісії було те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення було проведено адміністративною комісією з порушенням порядку, встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення, у зв"язку з чим були порушені права ОСОБА_1, яка не була залучена до розгляду справи. 18 жовтня 2016 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради було проведено новий розгляд справи про адміністративне правопорушення, у якому приймала участь Клюйко.Г.В. через свого представника за довіреністю, що підтверджується Протоколом засідання адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради і Постановою № 139 про адміністативне правопорушення від 18 жовтня 2016 року, виданою Адміністративною комісією при виконаввчому комітеті Рівненської міської ради на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова була оскаржена і Позивачем, і Відповідачем до Рівненського міського суду та за результатами судового розгляду 23 лютого 2017 року скасовано постанову № 139 про адміністративне правопорушення від 18 жовтня 2016 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.154 КУпАП закрито у зв"язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Зазначає, що постановою суду у справі від 23 лютого 2017 року про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, встановлено відсутність у діях ОСОБА_2 вини в заподіянні шкоди здоров"ю та/або майну ОСОБА_1, відсутність причинно-наслідкового зв"язку між діями ОСОБА_2 та станом здоров"я ОСОБА_1, а отже ці обставини не потребують доказування та є обов"язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також вказує, що 04 серпня 2017 року ст. ДОП Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області Олексійчуком П.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення згідно якого дії ОСОБА_2 19 жовтня 2015 року було кваліфіковано за ч. 2 ст. 154 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 27 вересня 2017 року у Рівненському міському суді. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Вказана Постанова Рівненського міського суду була оскаржена ОСОБА_1 до Апеляційного суду Рівненської області і залишена без змін Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року. Таким чином вважає, що постановою суду у справі від 27 вересня 2017 року у спаві про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, встановлено відсутності події та складу адміністративного правопорушення за ч. 2. ст. 154 КУпАП, тобто встановлено відсутність у діях ОСОБА_2 вини в заподіянні шкоди здоров"ю та/або майну ОСОБА_1, відсутність причинно-наслідкового зв"язку між діями ОСОБА_2 та станом здоров"я ОСОБА_1, а отже ці обставини не потребують доказування та є обов"язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладені обставини, вважає посилання позивача на неправомірність його поведінки та причинно-наслідковий зв"язок між поведінкою відповідача та настанням шкоди для здоров"я позивача безпідставними та необгрунтованими. З урахуванням зазначеного просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29 жовтня 2018 року з повідомленням (викликом) сторін. Надано сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.

29 жовтня 2018 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, та оголошено перерву до 26 листопада 2018 року з наданням терміну представнику позивача для ознайомлення з відзивом на позов.

26 листопада 2018 року в судовому засіданні заслухано вступне слово учасників справи та оголошено перерву до 04 грудня 2018 року для допиту свідків.

Представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову.

05 грудня 2018 року судове засідання відкладено на 09 січня 2019 року у зв"язку із перебуванням судді на лікарняному.

09 січня 2019 року в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_12 та оголошено перерву до 11 січня 2019 року за клопотанням представника відповідача для підготовки надання додаткових пояснень.

Свідок ОСОБА_1 суду показала, що 19 жовтня 2015 року на 5 поверсі, вона викликала ліфт, із сусідньої квартири вискочив собака, який був у агресивному стані, хапав її сумку щелепою. Вона хотіла втекти, проте собака наскочив на неї, через що вона впала з висоти свого зросту. Дружина відповідача говорила останньому, що він наробив та почала плакати. Вийшов її син та запитав, що сталося, після чого її завели в кімнату та положили. Прийшла дружина сусіда та викликали швидку допомогу, по приїзду якої, останні вказали про необхідність госпіталізації. Сусіди також викликали швидку допомогу. У лікарні встановили діагноз, а саме перелом тіла. Вона пробула місяць у лікарні відділення травматології, потім курс лікування ортопедії. По місцю проживання лікувалася приблизно один рік у зв"язку з чим не працювала та не здійснювала підриємницьку діяльність. Дружина відповідача говорила, що оплатять лікування. Надали їй одну тисячу гривень та просили підписати лист, що немає ніяких до них претензій.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що із позивачкою вони подруги та сусіди. В період події, що сталася, вона перебувала вдома, почула крики на площадці. Позивачку забрала швидка. Собака була без намордника. Зі слів Діми їй відомо, що собака пригнула на позивачку і вона впала. Лікувалася остання дуже довго, близько року.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що позивачка доводиться їй матір"ю. 19 жовтня 2015 року вранці, коли мама йшла на роботу, вона із братом почула, що гавкає собака, а потім закричала мама. Брат із відповідачем затягнули маму у квартиру. Прийшла сусідка, пропонувала аптечку з ліками. Потім викликали швидку і маму забрали у лікарню, де вона довго лікувалася. У зв"язку із втратою працездатності, мама не працювала, бо не могла ходити.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що сторони у справі доводяться їй сусідами. Вона виносила сміття і бачила, як позивачку виводили із під"їзду, допомагала сісти в швидку. Їй повідомили, що позивачку покусала собака.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що у позивачки після події 19 жовтня 2015 року був перелом хребта. Лікувалася вона довго, більше року. Вона ходила її доглядала, годувала, мила. Так і до цього часу вона не може все робити самостійно. Позивачка не працювала, оскільки була непрацездатна. Їй позвонив Діма, син позивачки, та повідомив, що сталася біда, мама йшла на роботу, на неї напав собака та покусав.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що з 19 жовтня 2015 року вона ходила провідувати позивачку, яка після тої події була нерухома. В такому стані вона перебувала близько року. Зі слів потерпілої, вона вийшла з квартири і на неї напав собака.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що позивачка лікувалася шість місяців у лікарні, а потім близько року вдома. Зі слів позивачки їй відомо, що її покусав собака.

Заслухавши виступи учасників справи, показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.15 16 ЦК України, ст.4 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.12 13 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що згідно Епікриза №19756, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні ЦМЛ м.Рівне з 19.10.2015 по 19.11.2015 з діагнозом: компресійний перелом тіла L4 ІІ ст. Твереза. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., середній ризик, НК І ст. (а.с. 21).

Згідно Епікриза №22280, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні в Обласному центрі артрології та відновного лікування 19.11.2015 по 02.12.2015 з діагнозом: компресійний перелом тіла L4 ІІ ст. (19.10.2015 року). Больвий синдром. Гіпертонічна хвороба ІІ., 2 ст., середній ризик, НК 1 ст. Виражений постравматичний стресовий розлад (а.с. 20).

Згідно Епікриза №3102, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному обстеженні та лікуванні в Обласному центрі артрології та відновного лікування 12.02.2016 по 25.02.2016, діагноз: компресійний перелом тіла L4 ІІ ст (19.10.2015 року), стійкий больовий синдром, виражене порушення динамічної функції хребта. Остеохондроз, спондильоз, дифузний остеопороз поперекового відділу хребта. Гіпертонічна хвороба II., 2 ст, середній ризик, НК 1 ст (а.с. 19).

Позивачкою ОСОБА_1 придбані ліки на загальну суму 6601,47 грн., що не оспорюється відповідачем (а.с.24-26).

Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2017 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 154 КУпАП, закрито за відсутності в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення (а.с. 15-16).

Статтею 154 ч. 2 КУПаП передбачено відповідальність, зокрема, за приведення собак в громадські місця або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку), що спричинили заподіяння шкоди здоров"ю людей або їх майну.

З вказаної постанови вбачається, що 19 жовтня 2015 року, близько 08 год. 20 хв., на сходових клітках 2-го під"їзду 5-го поверху будинку № АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 випустив собаку породи "Американский стаффордширский терьер" без намордника у невідведеному місці, що спричинило шкоди здоров"ю гр. ОСОБА_1

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 22 грудня 2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито в зв"язку із закічненням строків притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП. Дана постанова адміністративної комісії № 183 від 22 грудня 2015 року була скасована згідно постанови Рівненського міського суду від 01 липня 2016 року та направлено на новий розгляд комісії. Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 139 від 18 жовтня 2015 року ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 154 КУпАП по події 19 жовтня 2015 року та накладено стягнення у виді штрафу.

Згідно постанови Рівненського міського суду від 23 лютого 2017 року постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 139 від 18 жовтня 2016 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 154 КУпАП закрито у зв"язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вказує ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зміст постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2017 року суд вважає, що обставинами, які не підлягають доказуванню по цій цивільній справі, є факт того, що саме ОСОБА_2 є особою, якою допущено порушення правил тримання собаки, а саме вигулювання собаки без повідка та намордника, що спричинило заподіяння шкоди здоров"ю людей, а в даному випадку ОСОБА_1.

Також належними та допустимими доказами підтверджено факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а саме компресійний перелом тіла L4 ІІ ст. (19.10.2015 року), стійкий больовий синдром, виражене порушення динамічної функції хребта, та їх безпосередній причинно-наслідковий зв"язок з нападом собаки ОСОБА_2, а також і амбулаторне лікування ОСОБА_1, яке підтверджено вищевказаними епікризами.

Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження" статтею 9 визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов"язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов"язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, крім того фізичні та юридичні особи, які утримуюсь домашніх тварин, зобов"язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб

Згідно ст. 12 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" шкода, заподіяна особі твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Згідно з ст.22 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв"язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено матеріалами справи, а також підтверджено показаннями свідків, після травм, спричинених під час події 19 жовтня 2015 року, протягом року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у ЦМЛ та лікувалась вдома, оскільки фактично була прикута до ліжка, а тому фізично не могла пересуватись через отриману травму хребта.

Згідно Витягу з Єдиного державног реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 03 жовтня 2012 року ОСОБА_1 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, вид діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, з 30 листопада 2016 року знята з обліку та припинила підприємницьку діяльність (а.с. 29-30).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров"я, іцо підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять.

Відповідно до довідки виданої заступником начальника ДПІ у м. Рівне ГУ ДФС у Рівненській області В.А.Герман, згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2014 рік (№1500011499 від 29.01.2015), загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 склала 10 000 грн..

Таким чином, сума доходів, які б ОСОБА_1 могла реально отримати за звичайних умов, у разі якби шкоди її здоров"ю не було завдана нападом собаки відповідача, тобто сума упущеної вигоди внаслідок неправомірних дій відповідача становить: 8 33, 33 грн./ за місяць, а тому: 833, 33 грн. * 12 міс. (період протягом якого вона лікувалась) = 10 000 грн..

Враховуючи вищевикладені висновки, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 16601,47 грн..

Крім матеріальної (майнової) шкоди, внаслідок нападу собаки, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, які вона зазнала у зв"язку з нападом тварини.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини 1статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз"яснення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки ОСОБА_1 є літньою жінкою, пенсіонерка, дійсно зазнала моральних страждань у зв"язку з довготривалим розладом здоров"я, яке підтверджується епікризами, наданими позивачем, необхідності докладання значних моральних та матеріальних зусиль для відновлення здоров"я, порушення нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя. Судом також враховано, що позивач тривалий час була позбавлена можливості вести звиклий спосіб життя, позбавлена і зараз, відчувала та відчуває сильний фізичний біль та страждання.

Проте, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди є завищеним, і з урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди частково, а саме: у розмірі 10000 грн., що буде справедливим та достатнім, на думку суду, для компенсації понесених позивачем страждань та переживань.

Згідно з п. 1 ч. 3, ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката ОСОБА_3 підтверджуються ордером на надання правової допомоги від 22.08.2018 року, договором про надання правничої допомоги у формі представництва від 22.08.2018 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.11.2014 року.

На підтвердження наданих адвокатом послуг надано розрахунок наданої правничої допомоги ОСОБА_1 від 10.01.2019 та квитанція до прибуткового касового ордера №29 від 22.08.2018 року на загальну суму 5000 грн.. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн..

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3,4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно роз"яснень, які містяться у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" №10 від 17 жовтня 2014 року відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Договором про надання правової допомоги від 23 жовтня 2018 року, укладеним між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро Олександри Каленської, передбачено, що за надання правової допомоги за цим Договором клієнт виплачує Бюро гонорар у сумі 2000 грн..

На підтвердження сплати відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн., надано меморіальний ордер "№@2PL842356 від 24.10.2018 р., де у графі "Призначення платежу" зазначено - послуги адвоката за договором про надання правової допомоги від 23.10.2018 р.. Проте суд, не може встановити, за які послуги адвоката, відповідачем було сплачено суму 2000 грн. Крім того, представником відповідача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, понесені витрати на правничу допомогу адвоката зі сторони відповідача на суму 2000 грн..

Згідно з ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалене рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З урахуванням чого, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмір 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 12 81 89 258-259 263-265 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 16 601 (шістнадцять тисяч шістсот одна) гривня 47 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п"ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач : ОСОБА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1,

відповідач: ОСОБА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНКОПП НОМЕР_2.

Повне судове рішення складене 15 січня 2019 року.

Суддя -