Суд не визнав порушення закону в діях банку, що передав персональні дані клієнта-боржника товариству, що спеціалізується на колекторській діяльності (ВССУ у справі № 473/2644/15-ц, від 26 жовтня 2016 р.)

Фабула судового акту: З огляду на зміст укладеного договору суди дійшли висновку, що уклавши цей кредитний договір, особа надала банку свою згоду збирати, зберігати, використовувати, поширювати і отримувати інформацію - дані про неї, відомі банку або третім особам у зв'язку з укладенням та виконанням договору, у тому числі банківську та комерційну таємницю, необхідну при укладанні договорів, у тому числі щодо відступлення права вимоги та переведення боргу. Тому дії банку щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних, не є підставою для притягнення банку до цмвільно-правової відповідальности.

Аналізуйте судовий акт: Суд відмовив задоволенні подання державного виконавця про обмеження громадянина у праві виїзду за межі України (Апеляційний суд Тернопільської області, Справа № 599/1772/16-ц, ухвала від 09.02.17 р.)

Для визнання особи психічнохворою і такою, що не повинна повертати кредит, висновок експерта повинен бути категоричним та не допускати іншого змісту ніж зазначений (ВСУ від 19 жовтня 2016р. у справі №6-384цс16)

В яких випадках висновку експерта достатньо для визнання особи недієздатною ( ВСУ від 19 жовтня 2016 року №6-384цс16)

Після смерті боржника відбувається заміна його в кредитному зобов’язанні на спадкоємця, який надалі несе відповідальність перед банком у межах вартості майна, одержаного у спадщину (ВССУ від 14 грудня 2016р. у справі 557/950/15-ц)

Не підлягають виселенню з іпотечної квартири зареєстровані особи, якщо квартира НЕ була придбана за кредитні кошти, без надання іншого жилого приміщення (ВССУ від 10 жовтня 2016р.)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання дій щодо поширення персональних даних неправомірними та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, просила визнати неправомірними дії публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») щодо поширення її персональних даних без відповідної згоди, визнати неправомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» (далі - ТОВ «Кей Колект») щодо втручання в її особисте життя, визнати недійсним договір факторингу, укладений 11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей Колект» в частині відступлення права вимоги за її кредитним договором та договором іпотеки, стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 54 810 грн, а з ТОВ «Кей Колект» - 28 501 грн 20 коп.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо поширення персональних даних без її згоди виділено в окреме провадження.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано тим, що після укладення у вересні 2008 року кредитного договору між нею та ПАТ «УкрСиббанк», з 2013 року вона почала отримувати телефонні дзвінки та смс-повідомлення від невідомих їй людей із вимогами погасити заборгованість за кредитом. Такі ж повідомлення і дзвінки почали отримувати її сусіди, про що вони неодноразово повідомляли їй.

У 2014 році їй стали надходити листи від ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Укрборг» з вимогами погасити кредит та виселитись з іпотечного будинку.

Такі дії ТОВ «Кей Колект» та ТОВ «Укрборг», з якими у неї відсутні договірні відносини, є втручанням у її особисте життя. Ці дії також свідчать про те, що ПАТ «УкрСиббанк» без її згоди передало інформацію щодо неї, яка становить банківську таємницю, у володіння та користування третіх осіб.

Результатом протиправної передачі персональних даних з боку ПАТ «УкрСиббанк» стали безпідставні погрози їй та її сусідам, що призвело до погіршення відносин із останніми та душевних страждань.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, просить скасувати судові рішення у справі, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частинами 1-3 статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб'єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб'єктам відносин, пов'язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов'язання чинне після припинення ними діяльності, пов'язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що уклавши кредитний договір № 11395008000 від 23 вересня 2008 року, ОСОБА_1 надала банку свою згоду збирати, зберігати, використовувати, поширювати і отримувати інформацію - дані про неї, відомі банку або третім особам у зв'язку з укладенням та виконанням договору, у тому числі банківську та комерційну таємницю, необхідну при укладанні договорів, у тому числі щодо відступлення права вимоги та переведення боргу за кредитним договором до відповідних фізичних чи юридичних осіб. Крім того, судами встановлено, що пунктом 6.11 укладеного між сторонами Договору іпотеки від 23 вересня 2008 року визначено, що іпотекодавець у випадку неналежного виконання ним своїх зобов'язань надає іпотекодержателю право використовувати банківську таємницю, що стосується виконання зобов'язань за цим договором.

Такі висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про те, що вона не надавала банку права передавати іншим особам її персональні дані та інформацію про неї, яка містить банківську таємницю, спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Не можна погодитись і з доводами касаційної скарги про те, що судами не враховано правових висновків Верховного Суду України, викладених у справах № 6-240цс14, № 6-16цс15 та № 6-698цс15, оскільки ці правові висновки викладено у справах за різних правовідносин та встановлених судами фактичних обставин, у порівнянні із вказаною справою.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова Г.І. Мостова С.О. Карпенко