Головна Блог ... Аналітична стаття Статті Субсидіарна відповідальність: роздуми адвоката про її правову природу та перспективи застосування Субсидіарна відповідальність: роздуми адвоката про...

Субсидіарна відповідальність: роздуми адвоката про її правову природу та перспективи застосування

Відключити рекламу
 - 07bf0c8647f814aba073f03507a2ba02.png

Життя та бізнес — як гра в шахи: правильні ходи зберігають виграш, а помилки можуть коштувати всього. Іноді такі помилки перетинають межу особистої відповідальності й переходять у площину юридичної — субсидіарної відповідальності.

Субсидіарна відповідальність — це слово, що на юридичному полі звучить як вирок чи, можливо, як шанс. Але що воно означає на практиці? Скільки в ньому об'єктивності, а скільки — емоцій? Чи дійсно ця відповідальність є останньою сходинкою перед крахом, чи, можливо, правовою пасткою? Ця тема сьогодні набуває особливого значення, адже судова практика дедалі частіше демонструє, як дії або бездіяльність керівників, засновників та інших осіб можуть обернутися не лише репутаційними втратами, а й значними фінансовими зобов’язаннями. Спираючись на власний досвід і досвід закордонних юрисдикцій, я спробую розкрити цю тему.

Субсидіарна відповідальність у банкрутстві: досвід, нюанси, виклики

Банкрутство, як явище, завжди звучить як вирок. Це не просто економічна категорія чи процедура ліквідації бізнесу. Це історії людей, їхніх рішень, помилок, недбалості або ж інколи й навмисних маніпуляцій. І кожного разу, коли справа доходить до суду, виникає ключове питання: хто винен? І чи можна знайти баланс між відповідальністю компанії та тих, хто приймав рішення, що призвели до банкрутства?

Чим є субсидіарна відповідальність?

Згідно з українським законодавством, субсидіарна відповідальність передбачає притягнення до відповідальності осіб, які мають або мали вплив на діяльність боржника, у випадках, коли їхні дії або бездіяльність призвели до неспроможності підприємства виконати свої зобов’язання. Це не просто поняття, а реальний інструмент, який використовується для захисту кредиторів і забезпечення справедливості.

Однак законодавець не дає чітких критеріїв, що саме слід розуміти під діями або бездіяльністю, які можуть бути підставою для такої відповідальності. Тут і приходить на допомогу судова практика, що визначає рамки й наповнює це поняття конкретним змістом.

Якими мають бути дії чи бездіяльність?

Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі №910/17743/18 розкрив ключові підходи до цієї теми. Серед прикладів дій/бездіяльності, які можуть призвести до субсидіарної відповідальності:

  1. Узгодження завідомо невигідних угод. Наприклад, укладення контрактів із компаніями-«одноденками» або укладення угод із наперед нездатними виконати зобов’язання контрагентами.
  2. Неправомірне розпорядження майном. Використання активів компанії як власних, нехтуючи інтересами кредиторів.
  3. Непродумане управління. Призначення на керівні посади осіб, чия кваліфікація чи дії завідомо шкодять юридичній особі.
  4. Фіктивний документообіг. Створення видимості господарської діяльності для перерозподілу доходів на користь третіх осіб.
  5. Ухилення від зобов’язань перед кредиторами. Переведення активів боржника на пов’язані компанії без реальної компенсації.

Перелік є невичерпним. Судова практика підказує, що кожен випадок — індивідуальний, а межі відповідальності окреслюються через детальне вивчення обставин.

Візьмемо кілька показових кейсів:

  1. Виведення коштів. У справі №923/862/15 директор, який одночасно виконував обов’язки бухгалтера, протиправно вивів з обігу підприємства кошти. Це призвело до неспроможності виконати зобов’язання. Верховний Суд визнав правомірним покладення відповідальності.

  2. Фіктивні договори. У справі №922/1067/17 посадові особи уклали завідомо невигідні договори, заплутали звітність і втратили документи. Такі дії привели до банкрутства компанії.

  3. Передача майна. У справі №915/1624/16 після виникнення податкового боргу керівництво компанії передало майно іншій юридичній особі, створеній за їхньої ж участі. Такі дії були визнані як навмисне ухилення від виконання зобов’язань перед кредиторами.

Субсидіарна відповідальність: ключові аспекти

Субсидіарна відповідальність – це своєрідна страховка для кредиторів. Вона застосовується тоді, коли боржник не може виконати своїх зобов’язань у повному обсязі. Проте тут виникає нюанс: покладення такої відповідальності можливе лише на певних осіб, які прямо чи опосередковано брали участь у доведенні компанії до банкрутства.

На відміну від кримінальної відповідальності, субсидіарна відповідальність не потребує наявності вироку суду. Це важливий момент, на якому неодноразово наголошував Верховний Суд України. Наприклад, у справі №910/21232/16 суд встановив, що факт доведення компанії до неплатоспроможності не обов’язково має бути підкріплений кримінальним провадженням.

У міжнародній практиці аналогічний підхід спостерігається у Німеччині. Там законодавство передбачає можливість притягнення до відповідальності керівників компанії у разі, якщо вони не вживали заходів для запобігання банкрутству, навіть якщо такі дії не містять складу кримінального злочину. У таких випадках їхня відповідальність носить цивільно-правовий характер.

Критерії субсидіарної відповідальності в Україні

В Україні субсидіарна відповідальність регламентується Кодексом України з процедур банкрутства. Найчастіше під її дію підпадають:

  • засновники компанії;
  • учасники чи акціонери, які контролювали діяльність боржника;
  • керівники, які ухвалювали рішення, що мали критичний вплив на фінансовий стан компанії.

При цьому Кодекс прямо передбачає, що субсидіарна відповідальність застосовується лише у разі, якщо активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Ліквідатор має провести детальний аналіз фінансових документів, виявити ознаки доведення до банкрутства та довести причинний зв’язок між діями (або бездіяльністю) осіб, які притягуються до відповідальності, і станом неплатоспроможності.

Ці ознаки можуть бути різними, зокрема:

  1. Приховування активів. Наприклад, у компанії раптово «зникає» майно, яке могло б бути використане для погашення боргів.

  2. Фальсифікація звітності. Недостовірні дані про фінансовий стан компанії, подані до податкових органів, можуть свідчити про умисні дії керівництва.

  3. Недбалість у прийнятті рішень. Наприклад, продовження збиткової діяльності без реальних спроб змінити ситуацію.

  4. Ігнорування обов’язків. Якщо керівник не подав до суду заяву про банкрутство, коли вже було очевидно, що компанія не зможе виконати своїх зобов’язань.

Ліквідаційна процедура: фінальний акорд чи відправна точка?

Субсидіарна відповідальність застосовується виключно в межах ліквідаційної процедури. Здається, це аксіома. Адже доки існують можливості для задоволення вимог кредиторів іншими засобами, її використання виглядає передчасним.

На жаль, на практиці часто спостерігається плутанина щодо моменту виникнення права на звернення до суду з вимогою про притягнення до субсидіарної відповідальності. Цей момент залежить від кількох ключових умов: реалізації майна боржника, встановлення суми незадоволених вимог кредиторів та чіткого розуміння обсягу відповідальності осіб, які можуть бути притягнуті.

Правова природа субсидіарної відповідальності: де межа між ризиком і виною?

У багатьох юрисдикціях субсидіарна відповідальність розглядається як виняткова міра, що застосовується лише за наявності доведеного причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю осіб та фінансовим крахом боржника. Важливо зрозуміти, що не кожна управлінська помилка може стати підставою для притягнення до відповідальності.

У складних корпоративних структурах, де межі між особистими і корпоративними активами часто розмиті, субсидіарна відповідальність може стати інструментом для боротьби з шахрайськими схемами. Однак вона не повинна перетворюватися на "суд над бізнесом", де будь-яка комерційна невдача розглядається як злий умисел.

Чи тільки керівники несуть відповідальність?

Цікаво, що субсидіарну відповідальність можуть нести й інші особи, якщо їхні дії чи бездіяльність мали вплив на банкрутство боржника. Наприклад, у справі №910/4685/20 суд поклав таку відповідальність на нотаріуса, який посвідчив угоди, що сприяли виведенню активів.

Однак, як і у випадку з керівниками, тут необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між діями таких осіб і неспроможністю боржника виконати зобов’язання.

Як це працює за кордоном?

У світовій практиці інструмент субсидіарної відповідальності теж використовується, хоча підходи до його застосування відрізняються:

  1. США. У рамках законодавства про банкрутство (Bankruptcy Code) існує поняття "piercing the corporate veil" (проникнення крізь корпоративну завісу). Якщо суд встановлює, що керівники чи власники компанії діяли недобросовісно, вони можуть бути притягнуті до особистої відповідальності.

  2. Німеччина. Тут діє принцип "організаційної вини" (Organisationsverschulden). Керівників можуть притягнути до відповідальності за недбалість, якщо їхні управлінські рішення призвели до збитків кредиторів.

  3. Франція. У французькому праві також є механізми, подібні до української субсидіарної відповідальності. Наприклад, директори можуть бути притягнуті до особистої відповідальності за дії, які суперечать інтересам компанії чи кредиторів.

Фраудаторні правочини: тіньова сторона бізнесу

Окремо слід виділити випадки, пов'язані з фраудаторними правочинами. Вони є лакмусовим папірцем у справах про банкрутство. Адже саме через такі схеми найчастіше відбувається виведення активів із компаній. І тут ключовим є не лише доведення факту шахрайства, але й забезпечення справедливого розподілу відповідальності між винними особами.

У моїй практиці був випадок, коли корпоративна структура боржника включала десятки фіктивних компаній у різних країнах. Довести зв'язок між їхніми діями і фінансовим крахом основного боржника було складно, але можливо. Завдяки аналізу документів, електронних листувань і навіть непрямих доказів вдалося довести причетність керівників до навмисного доведення компанії до банкрутства. Однак без злагодженої роботи юристів, арбітражних керуючих і суду цей результат був би неможливим.

Зарубіжний досвід: уроки і попередження

У Сполучених Штатах, де дія законодавства про банкрутство базується на Главі 11 Кодексу про банкрутство, питання субсидіарної відповідальності також викликає багато дискусій. Там вона часто застосовується до директорів і акціонерів, які навмисно вводять компанію в стан неплатоспроможності. Важливо, що американські суди ретельно досліджують економічну доцільність дій відповідачів, перш ніж притягнути їх до відповідальності.

У Німеччині, де питання банкрутства регулюється Insolvenzordnung, відповідальність директорів значною мірою залежить від дотримання ними обов'язку подати заяву про неспроможність у встановлений строк. Якщо цей строк порушено, директор може нести особисту відповідальність за борги компанії. При цьому суди детально аналізують, чи мала компанія шанс на реструктуризацію, і чи могли дії директора врятувати бізнес.

Чи потрібні зміни в законодавстві?

Українська правова система наразі стикається з викликами, які потребують вдосконалення законодавства про субсидіарну відповідальність. Створення окремої глави в Кодексі з процедур банкрутства, що регулювала б відповідальність третіх осіб, стало б логічним кроком уперед. Це дозволило б уникнути правової невизначеності та зловживань.

Проте будь-які зміни повинні базуватися на принципах справедливості, пропорційності та дотримання балансу інтересів усіх сторін процесу. Надмірне розширення меж відповідальності може відлякати інвесторів і призвести до зниження економічної активності.

Мій досвід показує, що багато проблем можна уникнути ще на ранніх етапах. Чесність і прозорість у веденні бізнесу — це не просто красиві слова. У наш час, коли дані зберігаються в реєстрах і базах, сховатися практично неможливо. Тож, якщо виникає ризик банкрутства, краще відразу звернутися до фахівців і діяти в рамках закону.

Якщо ж ви опинилися у ситуації, коли доводиться захищати свої права як кредитора або керівника компанії, пам’ятайте: судова практика стає все більш суворою, але водночас справедливою. І це, мабуть, найкраща новина для всіх, хто прагне цивілізованого бізнесу.

Субсидіарна відповідальність — це не лише юридичний інструмент, а й дзеркало, у якому відображається стан правової культури суспільства. Чітке дотримання законодавства, об’єктивний підхід до оцінки дій суб'єктів і справедливий розподіл відповідальності — це ті принципи, які мають лежати в основі її застосування. Ключові моменти, які мають бути враховані:

  • наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями/бездіяльністю особи та банкрутством компанії;
  • свідомий характер таких дій;
  • їх невідповідність принципам добросовісності та розумності.

Для кожного, хто має відношення до управління компанією, це не лише юридична, а й етична відповідальність. Управління — це не просто набір формальних дій, а системний підхід, що базується на принципах прозорості та добросовісності.

У цьому контексті важливо пам'ятати, що субсидіарна відповідальність не є покаранням. Вона — радше спосіб відновити баланс, порушений недобросовісною поведінкою. І якщо ми прагнемо досягти правової визначеності та справедливості, нам слід докласти максимум зусиль для удосконалення цього механізму.

Автор статті: Зенкін Дмитро Олександрович

  • 244

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 244

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні аналітичні статті

    Дивитись усі статті
    Дивитись усі статті
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст

    Приймаємо до оплати