Справа «Усаченко та інші проти України» (Заява № 69557/13) | від 25.04.2024:

Справа «Усаченко та інші проти України» (Заява № 69557/13)

СТРАСБУРГ
25 квітня 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Усаченко та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,
Катержіна Шімачкова (<…>),
Микола Гнатовський (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 04 квітня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, яку подали 17 жовтня 2013 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) чотири заявники — п. Дмитро Усаченко (далі — перший заявник), пані Анастасія Циколенко (далі — друга заявниця), п. Микола Циколенко (далі — третій заявник) та пані Анна Дяченко (далі — четверта заявниця, мати пані Т.).

2. Після смерті третього заявника 31 липня 2018 року його цивільна дружина, пані Галина Циколенко, висловила бажання підтримати заяву від його імені. У низці справ, в яких заявник помирав під час розгляду справи, Суд брав до уваги заяви спадкоємців заявника або близьких членів родини, які виявляли бажання підтримати розгляд справи у Суді, навіть якщо скарга в Суді стосувалася скарг за «Кардава проти України» [Комітет] (Kardava v. Ukraine) [Committee], заява № 19886/09, від 17 грудня 2019 року). Таким чином, Суд вважає, що пані Галина Циколенко має законний інтерес у розгляді заяви замість покійного заявника.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

4. Відповідні деталі щодо заяви наведені у таблиці в додатку.

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявники скаржилися на тривале та неефективне розслідування дорожньо-транспортної пригоди, до якої не були причетні представники держави. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 2 Конвенції.

6. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (<...>) [GC], заява № 24014/05, пункти 169–182, від 14 квітня 2015 року. Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

7. До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими — до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

8. Суд зазначає, що у цій справі було проведено розслідування дорожньо-транспортної пригоди (описаної в таблиці у «Бургас проти України» [Комітет] (Burgas v. Ukraine) [Committee], заява № 8976/07, пункт 26, від 18 грудня 2018 року). Проте для цілей розгляду цієї справи немає потреби визначати, чи може держава-відповідач нести відповідальність за проведення розслідування після цієї дати. Суд продовжить оцінку періоду, який передував початку воєнних дій (див. аналогічний підхід, в згаданому рішенні у справі «Бургас проти України» (Burgas v. Ukraine), пункт 39).

9. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалося недоліками, такими як неодноразове повернення справи на додаткове розслідування й відсутність ретельності та оперативності, що підірвало здатність органів державної влади встановити обставини справи.

10. У керівних справах «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту пункту 1 статті 2 Конвенції.

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує , що цивільна дружина третього заявника, пані Галина Циколенко, має locus standi у провадженні.

2. Оголошує заяву прийнятною.

3. Постановляє , що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди.

4. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 25 квітня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заява
зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції (непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.