Справа «Сімон проти України» (Заява № 41877/21) | від 22.02.2024:

Справа «Сімон проти України» (Заява № 41877/21)

СТРАСБУРГ
22 лютого 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Сімон проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,
Катержіна Шімачкова (<…>),
Микола Гнатовський (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 01 лютого 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 20 січня 2022 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник стверджував про ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він також висунув скаргу за статтею 13 Конвенції.

ПРАВО

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився, головним чином, на ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

6. Суд зазначає, що заявник страждав на серйозні захворювання, зазначені у таблиці в додатку, які вплинули на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

7. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, та «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов’язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному затриманому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року, обидва з подальшими посиланнями).

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявника, наведені у таблиці в «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 68–78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявник не отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ

10. Заявник також подав скаргу за підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд доходить висновку, що вона свідчить про порушення статті 13 Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє , що ця заява свідчить про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

3. Постановляє , що було порушено статтю 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для звернення зі скаргою на ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

4. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 лютого 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заява
зі скаргами за статтею 3 Конвенції (неналежна медична допомога під час тримання під вартою)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.