Сплатив залог але підозру доповнили новою статтею, знову до СІЗО ?

У цій справі сторона обвинувачення двічі намагалася домогтися тримання нашого клієнта під вартою.

Для публікації назвемо його Вінуватий В.В.

Перший розгляд відбувся у червні 2026 року. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2026 у справі №759/15280/26,до клієнта застосували тримання під вартою, але визначили альтернативу — заставу 199 680 грн. Після її внесення він був звільнений і надалі перебував під запобіжним заходом у вигляді застави.

Тобто на цей момент вже існувало чинне судове рішення, яким питання запобіжного заходу було вирішене, а застава фактично виконувала свою функцію.

Здавалося б, питання закрите.

Але через певний час клієнту повідомили про зміну та доповнення підозри. До попередньої кваліфікації за ч. 3 ст. 332 КК України додалася ч. 1 ст. 114-1 КК України.

І тут з'явилась не лише юридична, а й суто людська складова.

Під час вручення нової підозри клієнту в неформальній розмові дали зрозуміти приблизно так: тепер за цією статтею застава не застосовується.

Для людини, яка вже побувала під вартою, сенс такої фрази очевидний: знову СІЗО.

Читайте статтю: Оскарження повідомлення про підозру: підстави, строки та ефективні аргументи сторони захисту

Кілька хвилин хвилювання були.

Але після перевірки закону ситуація виглядала вже інакше.

КПК дійсно містить спеціальні правила щодо тримання під вартою під час воєнного стану за злочинами цієї категорії. Проте формулювання ч. 4 ст. 183 КПК передбачає, що суд має право не визначати заставу. Це не тотожне твердженню, що застава в такій справі автоматично «заборонена» незалежно від обставин та рішення суду.

Невдовзі прокуратура вдруге поставила питання про арешт.

Цього разу процесуально це вже було оформлено як клопотання про зміну чинного запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.

Головним аргументом сторони обвинувачення стала саме нова кваліфікація підозри.

І тут захист вирішив не йти стандартним шляхом.

Зазвичай у засіданні про тримання під вартою захист починає доводити: клієнт не переховується, на свідків не впливає, докази не знищує, виклики не ігнорує — отже, ризики зі ст. 177 КПК не доведені.

Ми ці обставини також враховували.

Читайте статтю:  Оскарження повідомлення про підозру: аналіз судової практики

Але основну позицію побудували не навколо спору про ризики.

Ми поставили перед судом питання раніше:

чи створює сама зміна юридичної кваліфікації законну підставу вдруге домагатися фактичного арешту особи, щодо якої вже діє застава?

Стаття 200 КПК встановлює спеціальне правило. Для зміни вже обраного запобіжного заходу сторона обвинувачення повинна показати обставини, які:

виникли після попереднього рішення суду; або існували раніше, але слідчий чи прокурор тоді про них не знали і не могли знати.

Тобто нова редакція підозри ще не означає автоматично нових фактичних обставин.

Особливо коли події, які тепер отримали іншу юридичну оцінку, відбулися ще до першого розгляду питання про запобіжний захід.

Саме тому захист наполягав: не можна підмінити появу нових фактів новою юридичною оцінкою вже відомих фактів, а потім використати це як підставу для повторного арешту.

Читайте статтю: «Вплив заміни боржника у зобов’язанні на існування поруки або застави в практиці касаційного суду» – стаття судді ВС у КЦС Василя Крата

Судова практика, яку ми використали в запереченнях

• Справа №229/3931/17, Краматорський міський суд Донецької області, ухвала від 10.02.2020, ЄДРСР №87588899. Суд прямо зазначив: після внесення застави особа перебуває під запобіжним заходом у вигляді застави; конкретного строку її дії КПК не встановлює; закінчення строку додаткових обов'язків не припиняє саму заставу. Одночасного застосування двох запобіжних заходів КПК не передбачає, а перехід на суворіший захід здійснюється через процедуру ст. 200 КПК із зазначенням нових обставин.
• Справа №345/3438/22, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, ухвала від 27.01.2026, ЄДРСР №133722867. Для нашої ситуації це було особливо важливе рішення. Суд виходив із того, що чинна застава не була скасована або змінена, а сторона обвинувачення знову посилалася фактично на ті самі ризики. При цьому сама зміна повідомленої підозри не була визнана достатньою підставою для повторного застосування суворішого запобіжного заходу без нових ризиків або порушень з боку підозрюваної.
• Справа №344/11993/26, Івано-Франківський міський суд, ухвала від 25.06.2026, ЄДРСР №137806491.За підозрюваного вже була внесена застава. Суд констатував, що чинний запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти, а повторне застосування ще одного запобіжного заходу КПК не передбачає, і відмовив у триманні під вартою.

Ці рішення не є «прецедентом» у формальному розумінні і не зобов'язують іншого слідчого суддю автоматично прийняти таке саме рішення.

Але вони показували послідовну процесуальну логіку, на якій ми і побудували заперечення: чинна застава не зникає сама по собі, нова кваліфікація не дорівнює новим фактам, а повторне питання про фактичний арешт має відповідати вимогам ст. 200 КПК.

Чим закінчилася друга спроба арешту

13.08.2026 Святошинський районний суд м. Києва у справі №759/22425/26, провадження №1-кс/759/8109/26, розглянув клопотання слідчого саме про зміну запобіжного заходу щодо нашого клієнта.

На цей момент суд уже мав перед собою нову кваліфікацію — ч. 3 ст. 332 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Результат:

«У задоволенні клопотання слідчого відмовити».

Клієнта під варту не взяли.

Натомість суд поклав на нього процесуальні обов'язки строком на два місяці — до 13.10.2026.

Для нас ця справа цікава саме підходом до захисту.

Ми не обмежилися звичайною суперечкою про те, довів прокурор ризик втечі чи не довів, може клієнт впливати на свідків чи ні.

Основне питання було іншим:

чи є передбачені законом нові обставини, які взагалі дозволяють після вже обраної та чинної застави знову вимагати позбавлення людини свободи?

Нова стаття у підозрі виглядає серйозно.

Фраза «тепер застави не буде» для клієнта звучить ще серйозніше.

Але кримінальний процес вирішується не фразами.

Автор статті: Адвокат Іванов Максим Володимирович