Штучний інтелект в адвокатській діяльності: креатив чи неповага до суду?

Використання систем штучного інтелекту (ШІ) в адвокатській (і не тільки) діяльності вже давно не викликає жодного подиву, радше навпаки – вимога часу. Ба більше, освітні платформи та професійні організації дедалі частіше пропонують адвокатам заходи різного формату з вдосконалення навичок взаємодії з мовними моделями ШІ з метою «полегшення» роботи. Однак в гонитві за таким «полегшенням», натхненні ще з часів студентства фразою про те, що «право – це мистецтво добра і справедливості», представники правничої професії нерідко вдаються до креативу. До прикладу, подають як докази до суду відповіді, згенеровані ШІ, або звертаються з клопотанням про розʼяснення судового рішення, протиставляючи мотиви суду поясненням ШІ-асистентів, або ж наводять у процесуальних документах визначення певних понять/категорій, згенеровані ШІ.

Чи це етично? А чи процесуально допустимо? Нумо розбиратися.

Етичний аспект

Складаючи присягу адвоката України, я і мої колеги урочисто присягали, з-поміж іншого, дотримуватися правил адвокатської етики та з високою відповідальністю виконувати покладені на нас обов’язки. Оскільки під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, то за відсутності таких заборон використання технологій ШІ в адвокатській діяльності допускається.

Правила адвокатської етики заборони на використання адвокатом технологій ШІ, звісно ж, не містять, проте так само не визначають етичні межі його застосування в професійній діяльності, як це, до прикладу, врегульовано Кодексом суддівської етики (Стаття 16. Використання суддею технологій штучного інтелекту є допустимим, якщо це не впливає на незалежність та неупередженість судді, не стосується оцінки доказів і процесу ухвалення рішень та не порушує вимог законодавства).

Прикметно, що схвалена Урядом ще в 2020 році Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні передбачала проведення оцінки можливості та визначення етичних і правових меж застосування систем штучного інтелекту для цілей надання професійної правничої допомоги. Проте станом на момент написання цієї статті (і дуже ймовірно, що і на момент її опублікування) відповідне завдання не виконане.

Читайте статтю: OpenAI представила DocuGPT - АІ агента по юридичних контрактах

Підписаний Національною асоціацією адвокатів України та Міжнародною асоціацією етики та доброчесності штучного інтелекту у червні цього року Меморандум про взаєморозуміння, хоч і закріплює наміри сторін співпрацювати з метою формування глобальних стандартів етичного застосування ШІ адвокатами та набуття ними знань щодо етики використання ШІ, однак сам по собі не містить (та і не повинен містити в силу правової природи такого документа) якихось прикладних положень, якими можна було б керуватися при застосуванні систем ШІ.

Отже, наразі визначення етичних меж застосування ШІ під час надання професійної правничої допомоги – завдання, що лягає на голови самих адвокатів та їх розуміння прекрасного.

І ось тут добре було б згадати про принципи адвокатської діяльності та адвокатської етики, бо, видається, що саме вони мають бути першим орієнтиром щоразу, коли адвокат взаємодіє з системами ШІ. Передусім йдеться про такі принципи як конфіденційність, компетентність і добросовісність, чесність та добропорядна репутація.

До прикладу, зважаючи на непоодинокі дослідження у сфері захисту даних при взаємодії з ШІ, витік конфіденційної інформації є цілком реальним ризиком для користувачів, що особливо варто враховувати адвокатам з огляду на професійний обов’язок щодо збереження адвокатської таємниці.

Тож наступного разу, звертаючись до ChatGPT, влаштуйте собі тест на дотримання згаданих засад:

• чи містить запит будь-яку інформацію, яку Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики відносять до поняття «адвокатська таємниця»?
• чи є достовірною інформація, згенерована моделлю ШІ (особливо в частині пошуку судової практики – чи така справа/судове рішення взагалі існує)?
• чи може (і якщо так – в якій формі) бути використана інформація, згенерована ШІ, для цілей виконання доручення та досягнення інтересів клієнта?

Читайте статтю: Стаття 16 Кодексу суддівської етики або знову суддя ВС Берназюк про ШІ в судовій практиці

Процесуальний аспект

Чинне процесуальне законодавство не містить заборон чи якихось обмежень використання технологій ШІ судом та учасниками судового процесу, в тому числі адвокатами під час здійснення представництва інтересів клієнта.

Водночас підхід Верховного Суду щодо використання ШІ в судовому процесі поки що незмінний: технологію ШІ можна використовувати лише для підтримки та посилення верховенства права, як засіб сприяння здійсненню належного правосуддя, а не як джерело достовірної науково доведеної інформації.

Втім, які саме форми використання ШІ учасниками процесу підтримують та посилюють верховенство права в розумінні Верховного Суду достеменно невідомо. Натомість судова практика ілюструє способи використання адвокатами ШІ, які, на думку суддів, точно не сприяють здійсненню правосуддя.

До прикладу, у справі № 925/496/24 в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказується, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження електронних доказів, а саме відповіді двох штучних інтелектів (GROK (розроблений компанією xAI) та ChatGPT (розроблений компанією OpenAI) щодо підтвердження буквального трактування підпункту 6 пункті 23 договору. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ШІ може бути корисним та допоміжним інформативним інструментом у сфері правосуддя, але не може замінити ні роль суддів, ні принципів належності, допустимості та достовірності доказів, передбачених главою 5 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 925/496/24).

З наведеною позицією судів важко не погодитися, адже для ідентифікації того, чи є певна інформація електронним доказом чи ні важить не лише форма, а й зміст: електронними доказами є не будь-яка інформація в електронній (цифровій) формі, а лише та, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи (юридичні факти). Очевидно, що відповіді, згенеровані ChatGPT чи іншими моделями ШІ, таких обставин не містять (і містити не можуть).

У іншій справі представник позивача звернувся до суду з заявою про роз’яснення судового рішення: просив розʼяснити поняття «добровільне зобов’язання», сформоване Верховним Судом, в системному аналізі з поняттям «зобов’язання» відповідно до чинних норм цивільного законодавства та теорії права. В обґрунтування заяви процитував норми Цивільного кодексу України, положення підручника «Цивільне право» (том 2. За редакцією професорів В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького), а також зміст поняття «добровільне зобов’язання», що згенерував ChatGPT. Суд залишив таку заяву без розгляду, а дії представника позивача щодо подання цієї заяви (в сукупності з іншими діями) визнав зловживанням процесуальними правами, оскільки дійшов висновку про те, що заявник фактично просить Верховний Суд спростувати чи підтвердити те, що з окресленого питання згенерував ШІ, який не визнається як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, що були зроблені судом в судовому рішенні. У такий спосіб заявник поставив під сумнів суддівський розсуд та судове тлумачення цього питання у рішенні, що набуло статусу остаточного, чим знехтував авторитет судової влади (див. ухвалу Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 925/200/22).

Видається, що у цій справі суд вийшов трохи далі за межі нормативного розуміння поняття «неповага до суду», проявом якої відповідно до статті 185- 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення є злісне ухилення від явки в суд або непідкорення розпорядженню головуючого, чи порушення порядку під час судового засідання, або вчинення дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.

Читайте статтю: Ера ШІ й роль верховних судів у цифровій трансформації правосуддя

Тож за умови відсутності у заявах/діях скаржників будь-яких принизливих чи інших негативних висловлювань до суду, спрямованих на відверту демонстрацію неповаги до судової влади чи конкретного судді, саме по собі використання інформації, згенерованої системою ШІ, не повинно було б отримати аж таку сувору оцінку суду.

Те ж саме стосується висновку про те, що використання інформації, згенерованої ШІ, у конкретній судовій справі є зловживанням процесуальними правами. Аби дії учасника судового процесу набули ознак зловживання процесуальними правами, необхідно встановити, що використання та подання до суду інформації, здобутої в процесі використання ШІ, суперечило неупередженому та своєчасному вирішенню судом спору у конкретній сфері правовідносин (простими словами – завданню судочинства).

Унікальним (бо поки єдиним) є підхід щодо встановлення обов’язку учасників справи розкривати суду інформацію про використання ШІ під час складання процесуальних документів (див. ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 у справі № 187/2240/24). Попри те, що процесуальне законодавство такого обов’язку для учасників справи не встановлює, невиконання процесуального обов’язку, визначеного судом, є підставою для застосування заходів процесуального примусу, як-от стягнення штрафу. Втім, що робитиме суд із інформацією про використання учасником справи ШІ при підготовці процесуальних документів і як це вплине на ухвалення судового рішення у справі – простір для додаткових роздумів.

Зрештою, вибірка судових рішень, релевантних до досліджуваного питання, є поки що недостатньою для гучного узагальнення на кшталт «українські суди проти штучного інтелекту», однак задає тенденцію, яку варто враховувати адвокатам: під час використання систем ШІ в межах судового процесу з благим наміром (задля посилення верховенства права) існує ризик ненароком поставити під сумнів авторитет судової влади з усіма подальшими наслідками. Видається, що така тенденція навряд чи заохочуватиме до активного використання ШІ в адвокатській діяльності, тож визначення меж його застосування для цілей надання професійної правничої допомоги є не декларативним положенням згаданої вище Концепції, а об’єктивною необхідністю.

А що, як ця стаття теж згенерована ШІ? Слушна, але марна пересторога. Під час написанні цієї статті жодна модель ШІ використана не була

Автор статті: Ганна Рудь, Старша юристка, адвокатка

Джерело: Василь Кicіль і Партнери