Що робити, якщо ви стали свідком воєнного злочину?

• Що таке «воєнні злочини»?
• Які типові воєнні злочини вчиняються на території України?
• Хто розслідує воєнні злочини та яким чином збирає інформацію доказового характеру?
• Яка інформація про воєнні злочини важлива?
• Де використовуватимуться докази воєнних злочинів, зокрема будуть давати показання свідки?

Що рекомендують експерти Ініціативи «Право в умовах війни»

Воєнні злочини – це серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року та інші серйозні порушення законів і звичаїв війни, визначені у статті 8 Римського Статуту.

Типовими воєнними злочинами є застосування незаконних методів ведення війни, обстріл, вбивства, зґвалтування цивільного населення, мародерство тощо.

Офіс Генерального прокурора створив єдиний портал для збору інформації про воєнні злочини – https://warcrimes.gov.ua/.

Для подачі інформації свідок воєнного злочину залишає усю відому йому інформацію, яка важлива для доказування.

Потерпілий/свідок воєнних злочинів користується усіма правами, передбаченими для потерпілого/свідка в кримінальному провадженні (детальніше за посиланням).

Свідки можуть давати показання не лише в національних судах, а й у Міжнародному кримінальному суді, а також в інших міжнародних механізмах кримінальної юстиції.

Правове обґрунтування

1. Воєнні злочини – це серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року та інші серйозні порушення законів і звичаїв війни, визначені у статті 8 Римського Статуту. Вони є одним з міжнародних злочинів (злочинів за загальним міжнародним правом), до яких також належать злочин геноциду, злочини проти людяності та злочин агресії.

Воєнні злочини можна розділити на два види:

а) серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року, а саме навмисні вбивства, катування, спричинення страждань, депортація населення, взяття заручників тощо;

б) інші серйозні порушення законів і звичаїв війни (навмисні напади на цивільне населення та об’єкти, персонал і транспорт гуманітарної допомоги, вбивство та поранення воюючих осіб, що склали зброю, неналежне використання прапора ворога, умисні напади на релігійні, культурні, історичні об’єкти, шпиталі, заява про те, що «пощади не буде», пограбування міст тощо) (ст. 8 Статуту Міжнародного кримінального суду).

2. До типових воєнних злочинів, які вчиняє російська федерація в Україні, можна віднести:

• поранення чи вбивство цивільних осіб;
• катування, фізичне насилля, зґвалтування, нелюдське поводження чи позбавлення волі;
• насилля щодо медичного персоналу;
• використання цивільних для прикриття військових (живі щити);
• депортації та незаконне переміщення населення;
• примушування громадян до участі у військових діях проти власної держави;
• пошкодження або знищення цивільної інфраструктури, а також пограбування цивільного населення;
• знищення культурних та освітніх закладів;
• пошкодження/знищення культових споруд (храмів, мечетей, синагог тощо);
• відмова чи позбавлення доступу до медичної допомоги;
• умисне нанесення ударів по персоналу, транспорту, обладнанню пов’язаному з наданням гуманітарної допомоги;
• тощо.

3. Фіксацією воєнних злочинів займаються насамперед органи влади, які займаються доказуванням цих злочинів в національних та міжнародних судах.

Відповідно до ст. 216 КПК України розслідування воєнних злочинів віднесено до підслідності Служби безпеки України, а в Офісі Генерального прокурора створено спеціалізований Департамент з процесуального керівництва у цих злочинах. В умовах великої кількості воєнних злочинів та браку ресурсів, розслідуванням воєнних злочинів займаються ледь не усі органи досудового розслідування.

Офіс Генерального прокурора створив єдиний портал для збору інформації про воєнні злочини – https://warcrimes.gov.ua/.

Це не виключає можливість передання інформації з чатботів, сторінок, месенджерів тощо інших урядових та неурядових організацій. Проте гарантує, що інформація швидко, надійно та повно дійде до слідчих та прокурорів, які працюють з кримінальними провадженнями цього виду.

4. Для подачі інформації свідок воєнного злочину залишає такі дані:

• інформацію про свідка та засоби зв’язку з ним;
• дату, час, місце події злочину;
• інформацію про подію (потерпілі, шкода від злочину тощо);
• опис події доказу;
• інформацію про осіб, які вчинили воєнні злочини (документи, паспорти, позивні тощо).

5. Особливого процесуального статусу для потерпілого чи свідка воєнних злочинів КПК України не передбачає.

Як й інші злочини, воєнні злочини кваліфікуються за національним законодавством (ст. 438 КК України) і на них поширюється загальний порядок кримінального провадження. Потерпілий/свідок воєнних злочинів користується усіма правами, передбаченими для потерпілого/свідка в кримінальному провадженні (детальніше за посиланням).

6. 20 травня набрав чинності Закон № 2236-ІХ від 03.05.2022 р., яким КПК України доповнено положеннями, що регулюють порядок взаємодії національних органів та Міжнародного кримінального суду.

Так, ст. 627 КПК України передбачено порядок, в якому організовується процес надання свідчень свідком для Міжнародного кримінального суду.

Таким чином, свідки можуть давати показання не лише в національних судах, а й у Міжнародному кримінальному суді, а також інших міжнародних механізмах кримінальної юстиції.

Автор: Спеціально для Ініціативи «Право в умовах війни»
підготував Євген Крапивін