Розірвання шлюбу в умовах війни: від рутини до складних юридичних квестів

Війна докорінно змінила ландшафт сімейного права в Україні. Колись рутинні справи про розірвання шлюбу перетворилися на складні юридичні квести, де переплітаються цифрові технології, міжнародне право та людські долі, розкидані по всьому світу.

Статистика розлучень в Україні демонструє невтішне зростання. Основними каталізаторами стали хронічний стрес, мобілізація та тривале роз’єднання сімей через міграцію.

Процесуальні фільтри: ДРАЦС чи Суд?

Шлюб в Україні може припинятися (розриватися):

1. через смерть одного з подружжя або оголошення його померлим;
2. через розірвання шлюбу – юридичний акт, який припиняє правовідносини між подружжям.

Правова основа залишається стабільною – ст. 104–105 Сімейного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n507, проте шлях до свободи залежить від обставин:

1. Адміністративний шлях (через ДРАЦС) можливий лише за спільною згодою подружжя та за умови відсутності спільних дітей.
2. Судовий шлях стає безальтернативним, якщо в сім'ї є неповнолітні діти або один із партнерів заперечує проти розлучення.

Електронний суд: цифрові очі Феміди

Фізична присутність у залі засідань сьогодні перестала бути обов'язковою. Завдяки підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ми отримуємо інструменти, які раніше здавалися футуристичними.

Найважливіше - миттєвий доступ до реєстрів. Суди можуть бачити реальну картину реєстрації та фактичного перебування особи.

У справі №932/18941/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/132475553, складність була в тому, що місцем проживання відповідача є місто Мирноград Донецької області, яке наразі перебуває в зоні активних бойових дій. Позивач і Відповідач контакт не підтримують. Позов подано за місцем перебування позивача.

Перевіривши позовну заяву, подану адвокатом в інтересах клієнта, суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра дійшов наступних висновків:

З метою визначення зареєстрованого місця проживання відповідача суддею за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру. Згідно відповіді № 2059261 від 28.11.2025 року, відомостей стосовно відповідачки в системі не знайдено.

08 вересня 2025 року судді отримали доступ до реєстру ВПО Міністерства соціальної політики.

Так, судом було вирішено зробити додатковий запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери для визначення підсудності, враховуючи, що в позові місцем проживання відповідача є місто Мирноград Донецької області, яке наразі перебуває в зоні активних бойових дій.

Згідно відповіді № 2059277 від 28.11.2025 року, Відповідачці було видано УСЗН Немишлянського району Харківської довідку ВПО № 6334-5003498103 від 22.10.2024 року. Фактичною адресою проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

При перевірці ідентифікатора КАТОТТГ, було встановлено, що він належить Немишлянському району міста Харкова, а тому справа підсудна Немишлянському районному суду міста Харкова. Враховуюче викладене цивільну справу передано для розгляду до Немишлянського районного суду міста Харкова, як таку, що підсудна вказаному суду.

Таким чином, на прикладі справи №932/18941/25, де відповідач проживав у прифронтовому місті Мирнограді Донецької області, суд через цифрові запити зміг встановити його статус ВПО у Харкові та передати справу за реальною підсудністю. Це забезпечує законність рішення та право на захист обох сторін.

Розлучення крізь міжнародний вимір

Коли обоє з подружжя – громадяни України, але проживають за кордоном, виникає логічне питання: Який суд має право їх розлучити на території України?

Відповідно до ст. 29 ЦПК України, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33цього Кодексу, одноособово.

Унікальність нинішньої ситуації в тому, що люди живуть за кордоном, але зберігають юридичний зв'язок з Україною, і розлучаються за українськими законами, на території України. У одній із моїх справ №753/23305/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/131982206 проілюстровано цей тренд: Позивач та відповідач переїхали до Канади на постійне місце проживання ще у листопаді 2022 року. Позов подано мною, адвокатом, до Дарницького районного суду міста Києва. Це підкреслює, що юридичний зв'язок з Україною зберігається, навіть якщо сім'я вже понад три роки мешкає на іншому континенті.

У згаданій справі №753/23305/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/131982206 Дарницький районний суд міста Києва, встановивши, що обидві сторони перебувають у Канаді, передав справу до Верховного Суду. Це запобігає скасуванню майбутнього рішення через порушення територіальної юрисдикції.

У справі №314/5346/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/132869649 подружжя перебувало у шлюбі з 09.12.2017, від шлюбу сторони дітей не мають, суд чітко артикулював проблему сучасності: переїзд одного з подружжя (в даному випадку до Норвегії) та неможливість збереження стосунків на відстані є достатньою підставою для розірвання шлюбу. Суд застосував, зокрема: ст. 56 104 105 110 112 СК України, ст. 51 Конституції України, ст. 141, 280–283 ЦПК України й дійшов висновку, що: подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача і не має перспектив, прийняв рішення розірвати шлюб. Таким чином, суди послідовно стають на бік принципу добровільності шлюбу.

Підсумовуючи вищевикладене, варто відзначити, що сучасний стан інституту шлюбу в Україні в умовах дії воєнного стану відображає глибокі соціальні та правові трансформації. Повномасштабна війна стала потужним каталізатором зростання кількості розлучень. Така динаміка зумовлена як хронічним психологічним тиском і стресом, так і фізичним роз’єднанням подружжя внаслідок вимушеної міграції, мобілізації та тривалого проживання за кордоном.

Аналіз актуальної судової практики дозволяє виокремити ключові особливості розірвання шлюбу в сучасних умовах:

1. Цифровізація правосуддя. Запровадження підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» докорінно трансформувало механізм розгляду сімейних спорів. Суди отримали можливість оперативно використовувати дані з державних реєстрів (зокрема Реєстру ВПО та Єдиного державного демографічного реєстру) для встановлення фактичного місця перебування сторін. Це забезпечує реальну можливість дистанційної участі в судовому процесі, що має критичне значення для осіб, які перебувають за межами України або в зоні активних бойових дій.
2. Транскордонний характер сімейних спорів. Зберігається стійкий правовий зв’язок громадян з Україною навіть за умов тривалого проживання обох сторін за кордоном. У таких справах особливої ваги набуває практика Верховного Суду, який фактично виконує функцію арбітра юрисдикції, визначаючи підсудність та можливість розгляду справи українськими судами.
3. Гнучкість територіальної підсудності. Судова система адаптувалася до масового внутрішнього переміщення населення України. У випадках, коли сторона зареєстрована на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій, суди самостійно перевіряють статус внутрішньо переміщеної особи через державні інформаційні системи та передають справи за фактичним місцем проживання сторони.
4. Пріоритет захисту особистих інтересів. Незважаючи на обставини воєнного часу, судова практика послідовно ґрунтується на принципі добровільності шлюбу. Якщо подальше спільне життя суперечить інтересам одного з подружжя, зокрема, через тривале проживання на відстані та фактичне припинення сімейних відносин суди стають на бік позивача, забезпечуючи реалізацію конституційного права на припинення шлюбу відповідно до норм Сімейного кодексу України.

Розірвання шлюбу в умовах війни перестало бути суто формальною процедурою. Воно перетворилося на комплексний правовий процес, що вимагає високого рівня професійної підготовки адвоката, глибокого розуміння судової практики та активного використання цифрових інструментів для подолання географічних, процесуальних і юрисдикційних бар’єрів. Війна розкидала українців по світу, але наше правове поле адаптується, щоб захистити інтереси особи, де б вона не перебувала.

Автор статті: Адвокат Даніель Анна Володимирівна