Історія справи

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 53 916 грн заподіяну йому у зв'язку із втратою належних йому 12 голів овець, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2012 року на пасовищі під час випасу належної йому отари овець було втрачено 12 голів, які в подальшому примкнули до отари овець, належних відповідачу, але останній добровільно повертати овець відмовився, зазначивши, що вказані вівці належать йому. Маючи всі підстави вважати, що відповідач незаконно заволодів його майном - вівцями, 4 квітня 2013 року він звернувся до Татарбунарського РВ ГУ МВС України в Одеській області і відомості про дане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Татарбунарського ВП АВП ГУНП в Одеській області від 15 січня 2016 року закрито кримінальне провадження у зв'язку з встановленням відсутності у діях відповідача складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185, 190, 193 та 56 КК України. За період вибуття з його володіння овець він також втратив доходи, а саме, щорічні приплоди, вартість яких згідно наданого розрахунку становила 33 тис. грн та ураховуючи вартість 12 голів овець (20 916 грн) загальна сума майнової шкоди становила 53 916 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 2 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 45 706 грн. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем доведено факт заволодіння відповідачем належної йому худоби, а тому суд стягнув на користь позивача її вартість, а з врахуванням того, що вони б могли принести йому дохід, стягнув упущену вигоду.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 340 ЦК України особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана протягом трьох днів заявити про це органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

Судом установлено, що згідно довідки Татарбунарської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 2 лютого 2016 року (а.с. 21), протягом червня 2012 року належала ОСОБА_3 дрібна рогата худоба у кількості 272 голів, у тому числі вівцематок 182 голів, була піддана ветеринарно-профілактичним заходам. На момент проведення зазначених заходів тварини були клінічно здорові, вівцематки середньої вгодованості, вага яких складає 55-60 кг.

2 серпня 2012 року до Татарбунарського РВ звернувся ОСОБА_3 із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_4, який 24 липня 2012 року заволодів належними йому вівцями, що прибились до його отари, та не бажає їх повертати (а.с. 52).

Із висновку дільничного інспектора (а.с. 51) вбачається, що 26 грудня 2012 року до чергової частини Татарбунарського РВ надійшла заява ОСОБА_3 за фактом протиправних дій ОСОБА_4 В ході перевірки було встановлено, що 24 липня 2012 року на пасовищі біля м. Татарбунари заявником було втрачено 12 голів належних йому овець. Через 2 дні у кошарі, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_3 впізнав своє поголів'я - 1 барана, 2 овець та ягня, але ОСОБА_4 заперечував належність даного поголів'я іншій особі. Також в процесі перевірки від пастухів, що працювали у ОСОБА_4, стало відомо, що у липні того ж року при випасанні овець до стада, яке вони випасали, прибились 12 голів овець, про що вони повідомили ОСОБА_4, який наказав про даний факт нікого не повідомляти.

Як убачається з витягу з кримінального провадження від 4 квітня 2013 року (а.с. 50), тієї ж дати до Татарбунарського РВ ГУ МВС України в Одеській області надійшла заява ОСОБА_3 про те, що 24 липня 2012 року ОСОБА_4 привласнив належні йому 12 голів овець, які були втрачені на пасовищі біля м. Татарбунари. Повідомлення про дану подію того ж дня внесено до ЄРДР слідчим Івановою Н.В., правова кваліфікація - ч. 1 ст. 356 КК України, у результаті чого останньому заподіяно майнову шкоду.

Постановою представника органу досудового розслідування Татарбунарського ВП АВП ГУНП в Одеській області від 15 січня 2016 року (а.с. 23-24) закрито кримінальне провадження за фактом втрати поголів'я овець, належних ОСОБА_3 Слідчим, виходячи з матеріалів провадження, зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 заволодів майном ОСОБА_3, яке фактично вибуло з його законного володіння (чабан втратив при випасанні вказаних овець і вони на момент виявлення їх ОСОБА_4 знаходились у безпорадному стані). У зв'язку з чим в його діях відсутній склад злочинів, передбачених ст.ст. 185, 190, 193, 356 КК України.

Відтак, суди з урахуванням здобутих доказів, яким судами надана відповідна оцінка (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про доведеність того, що позивачем було втрачено, а відповідачем безпідставно набуто поголів'я худоби у кількості 12 голів, а саме: 10 овець, 1 баран і 1 ягня.

Питання набуття та збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 ЦК України, статтею 1212 якого встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як передбачено ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Оскільки відсутні відомості про можливість відповідача повернути безпідставно набуте майно в натурі, а також враховуючи думку позивача з цього приводу, суди дійшли правильного висновку, що відповідачем має бути відшкодована вартість майна.

Так, згідно довідки адміністрації ДП «Татарбунарський сільгоспринок» від 9 лютого 2016 року (а.с. 18), станом на липень 2015 року середньо ринкова вартість п'ятимісячного ягня становить 500-550 грн.

Довідкою ФОП ОСОБА_6 ковбасний цех (а.с. 20) підтверджується, що станом на 12 червня 2012 року ціна живої ваги вівцематки середньої вгодованості за 1 кг становить 30 грн. Вартість однієї голови становить 1 746 грн.

Отже, вартість тварин, що вибули з володіння позивача, становить суму у розмірі 19 706 грн.

З урахуванням вищенаведених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів суду касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачу завдано майнову шкоду незаконними діями відповідача у розмірі 19 706 грн, яка підлягає відшкодуванню.

За таких підстав, судові рішення в зазначеній частині ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування у цій частині немає.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 26 тис. грн. з огляду на наступне.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

За змістом ст. ст. 10 та 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу шкоди внаслідок втрати 12 голів овець, які відповідач привласнив, суди виходили із того, що зазначені вівці в результаті окоту могли принести приплід позивачу по 1 ягняті щорічно.

У той час, суди стягуючи з відповідача на користь позивача 26 тис. грн упущеної вигоди, на порушення приписів ч. 4 ст. 60 ЦПК України за основу визначення розміру упущеної вигоди виходили із технології утримання вівцематок, відповідно до умов яких в Україна практикують зимове весняне ягніння вівцематок, яке відбувається один раз у рік. Проте будь-яких доказів того, що належні позивачу вівці (12 голів), які незаконно вибули з його володіння, у 2013-2016 роках мали приплід, матеріали справи не містять; позивач не довів, що йому незаконними діями відповідача були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди у розумінні положень ст. 22 ЦК України.

Висновки судів про заподіяння позивачу шкоди внаслідок упущеної вигоди є помилковими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування упущеної вигоди підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 2 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2016 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди в розмірі 26 тис. грн скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди в розмірі 26 тис. грн відмовити.

У решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді:В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович