Стаття 10. Особливості реорганізації та виділу в процесі підготовки підприємства до перетворення

1. У процесі підготовки підприємства до перетворення уповноважений суб’єкт управління може приймати рішення про припинення підприємства в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділ) (далі - рішення про реорганізацію) або про виділ, що здійснюються відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Таке рішення може бути прийнято уповноваженим суб’єктом управління, у тому числі на підставі пропозицій суб’єкта управління.

Рішення про реорганізацію або виділ підприємств державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, приймається уповноваженим суб’єктом управління за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

2. На підставі рішення про реорганізацію на підприємстві створюється комісія з реорганізації (у разі злиття, приєднання, поділу) або комісія з виділу (у разі виділу), більшість членів якої мають складати представники уповноваженого суб’єкта управління та до складу якої включається не менше одного представника суб’єкта управління. Головою комісії є представник уповноваженого суб’єкта управління.

З метою забезпечення виконання державних контрактів з оборонних закупівель та зовнішньоекономічних договорів (контрактів, проектів), забезпечення безперервності повноважень підприємства як розробника, виробника, суб’єкта, що здійснює технічне обслуговування товарів військового призначення та подвійного використання, комітента, комісіонера, посередника комісія, зазначена в абзаці першому цієї частини, має право делегувати окремі повноваження щодо управління господарською діяльністю підприємства його керівнику.

Комісія, зазначена в абзаці першому цієї частини, у тримісячний строк з дня затвердження її складу подає уповноваженому суб’єкту управління для затвердження у місячний строк передавальний акт (у разі злиття або приєднання) або розподільчий баланс (у разі поділу або виділу), а також проект статуту підприємства.

3. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до підприємства становить два місяці з дня оприлюднення рішення про реорганізацію або про виділ.

4. Під час проведення реорганізації підприємства або виділу не застосовуються положення законодавства і договорів щодо:

1) необхідності одержання згоди кредиторів щодо заміни боржника у зобов’язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) права кредиторів вимагати у зв’язку з проведенням реорганізації підприємства або виділу забезпечення виконання зобов’язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

3) припинення внаслідок заміни боржника-підприємства поруки, гарантії (контргарантії), а також застави, встановленої іншою особою;

4) неможливості завершення процесу реорганізації підприємства або виділу до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Під час проведення реорганізації підприємства або виділу не застосовуються обмеження у розпорядженні майном, встановлені законом для об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, в частині передачі таких об’єктів до правонаступника.

Під час проведення реорганізації підприємства або виділу не застосовуються обмеження, встановлені законодавством або договором про розпорядження майном, щодо якого встановлено обтяження, обмеження у частині передачі такого майна до правонаступника.

5. Дата завершення реорганізації підприємства, виділу визначається в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

6. Правонаступництво підприємства, утвореного в результаті реорганізації або виділу, визначається відповідно до вимог Цивільного кодексу України та включає правонаступництво у тому числі в частині участі у виконанні державних контрактів з оборонних закупівель, державних цільових програм, програм підвищення обороноздатності і безпеки держави, інших договорів, що стосуються товарів, робіт чи послуг оборонного (військового) призначення та подвійного використання, зовнішньоекономічних контрактів, а також у частині статусу підприємства як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів, його повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.