Стаття 2. Головні завдання органу державного фінансового контролю

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб’єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб’єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

{Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1697-VII від 14.10.2014 , № 176-VIII від 10.02.2015 , № 2265-VIII від 21.12.2017 , № 2479-IX від 29.07.2022 }

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

{Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2265-VIII від 21.12.2017 }

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2265-VIII від 21.12.2017 , № 114-IX від 19.09.2019 }

Відносини щодо прийняття, пред’явлення, набуття чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, що виникають за результатами інспектування та перевірки закупівель, здійснених суб’єктами господарювання державного сектору економіки, у тому числі суб’єктами господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб’єктам господарювання державного сектору економіки, а також підприємствами, установами та організаціями, які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

{Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом № 4017-IX від 10.10.2024 }

{Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3202-IV від 15.12.2005 , № 424-V від 01.12.2006 , № 2289-VI від 01.06.2010 , № 5044-VI від 04.07.2012 ; в редакції Закону № 5463-VI від 16.10.2012 }