Правильно виписаний корпоративний договір здатен запобігти конфліктам і стати запорукою збереження партнерських відносин

В Україні однією з найбільш популярних організаційно-правових форм для ведення бізнесу є товариство з обмеженою відповідальністю. Якщо співпраця проходить спокійно та гармонійно, зазвичай для нормальної роботи вистачає стандартного документа — статуту. Проте, на превеликий жаль, досить часто на практиці трапляються й інші випадки — партнери не можуть дійти згоди в ключових питаннях, і, як результат, корпоративний конфлікт не просто ускладнює роботу компанії, а й подекуди взагалі блокує її діяльність. І тут головне — запобігти йому або передбачити шляхи його розв’язання, пише zib.com.ua

Товариство на двох

Як приклад розглянемо поширену ситуацію, коли ТОВ має двох учасників, які розподілили статутний капітал порівну — 50/50. Якщо ТОВ діє на підставі стандартних статутних документів та учасники не уклали корпоративного договору, то їх конфлікт, імовірно, може призвести до ситуації, коли один з них почне блокувати роботу товариства. Якщо кожному з учасників належить по 50%, загальні збори можуть приймати рішення виключно за наявності згоди обох членів товариства.

Наразі відсутнє поняття кворуму, необхідного для визнання загальних зборів правомочними. Тому учасник ТОВ, який володіє 50% статутного капіталу, може їх провести самостійно. Проте прийняти будь-яке рішення стане неможливо, адже відповідно до закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, а в деяких випадках необхідно дістати й більшу підтримку.

Таким чином, маючи 50% у статутному капіталі, жоден із двох бізнес-партнерів фактично не зможе прийняти рішення з питань діяльності товариства. При цьому механізмів дій учасників у подібних ситуаціях законодавство не містить, так само як і статут.

Аби мінімізувати кількість корпоративних спорів, що виникають у подібних «безвихідних» ситуаціях, у законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачили новий інструмент впливу — корпоративний договір.

Користуйтеся консультацією: Закон про ТОВ: нові правила ведення бізнесу

Пропозиції законодавця

Законодавче регулювання корпоративного договору сміливо можна назвати мінімальним. Адже все, що його стосується, вміщено в одну стислу статтю, в якій закріплено такі основ-ні положення:

• це договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації;

• корпоративний договір є безвідплатним;

• він укладається в письмовій формі;

• може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити чи продати частку в статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або

обов’язок виникає;

• не може передбачати обов’язку учасників забезпечити голосування згідно з указівками органів управління товариства;

• може передбачати, що до учасника не застосовуються положення про переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

З одного боку, таке обмежене регулювання ніби дозволяє сторонам скористатися принципом свободи договору та закріпити в корпоративному договорі положення, щодо яких вони дійдуть згоди. З другого — більшість компаній нині зайняли позицію вичікування. Адже немає повного розуміння того, що можна погоджувати в корпоративному договорі, а які норми суд у подальшому визнає недійсними.

Попри недоліки законодавчого регулювання цього інституту, звернімо увагу все ж таки на ті переваги, які отримають учасники ТОВ завдяки впровадженню корпоративних договорів у своїй практиці.

Врегулювання порядку голосування

Дієвим механізмом у випадку виникнення конфлікту є встановлення в корпоративній угоді порядку голосування щодо відповідних питань. Наприклад, співвласники бізнесу, володіючи частками по 50% статутного капіталу, можуть заздалегідь погодити, що право вирішального голосу з певних питань належить одному з них, а з решти — іншому. Такий варіант може стати в пригоді та запобігти виникненню класичного корпоративного конфлікту «Deadlock».

Під час укладення корпоративного договору сторони можуть умовно розділити сфери впливу кожного партнера. Якщо перший матиме право вирішального голосу при визначенні організаційних питань (наприклад при обранні виконавчого органу), то другий учасник — аналогічне право при розгляді фінансових питань (наприклад про здійснення значного правочину).

Реалізація такого переважного права може забезпечуватися шляхом установлення обов’язку однієї сторони голосувати певним чином з відповідного переліку питань.

Користуйтеся консультацією:Що змінюється у діяльності товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю у зв’язку з появою нового Закону?

Погодження порядку відчуження частки

Можливість погодження такого порядку є однією з найбільш значущих новел. Саме за допомогою такого механізму бізнес-партнери під час конфлікту здатні запобігти блокуванню роботи товариства та розв’язати конфлікт без шкоди для самої компанії. Для цього в корпоративному договорі пропонується визначити випадки, за яких учасник зобов’язується продати свою частку в статутному капіталі або купити частку іншого.

Наприклад, якщо один з учасників систематично ухиляється від участі в загальних зборах, маючи при цьому таку частку в статутному капіталі, без якої неможливо прийняти жодне рішення, можна передбачити обов’язок для нього продати свою частку іншому учаснику. Під час формулювання подібних положень досить важливо чітко прописати умови, за яких настають такі наслідки, погодити порядок визначення вартості частки, що продається, передбачити строки для укладення договору купівлі-продажу, визначити коло осіб, які можуть придбати таку частку, тощо.

Механізми відповідальності

Зрозуміло, що, розглядаючи можливість укладення корпоративного договору, сторони передусім цікавляться відповідальністю за порушення його умов. Наявність певних декларативних норм — це одне, а наявність механізму, що дозволить забезпечити їх виконання, — вже зовсім інше.

Законодавець у цій частині обмежився положенням про те, що правочин, здійснений учасником товариства на порушення корпоративного договору, є нікчемним, якщо інша сторона за угодою знала або мала знати про таке порушення. Інші варіанти захисту своїх прав сторони мають детально продумати та прописати самостійно.

Проаналізувавши українське законодавство та спираючись за досвід інших країн континентальної системи права, які вже мають усталену практику укладення корпоративних угод, запропонуємо такі базові положення щодо відповідальності сторін, які можуть бути використані під час складання тексту договору між учасниками:

• відшкодування збитків, завданих порушенням корпоративного договору;

• штрафні санкції (неустойка);

• матеріальна відповідальність у вигляді компенсації, розмір якої узгоджується сторонами в корпоративному договорі;

• установлення обов’язку для учасника продати свою частку в статутному капіталі у випадку порушення ним умов корпоративного договору.

Користуйтеся консультацією:Новий закон про ТОВ. Що приготували бізнесу?

Визначення процедур урегулювання спорів

Ще однією перевагою корпоративного договору є можливість заздалегідь упровадити процедуру врегулювання спорів. Для договору пропонуються такі аспекти:

• погодження обов’язкового претензійного порядку врегулювання спору (за необхідності) та встановлення чітких строків для надання відповідей на претензії;

• погодження обов’язкової участі сторін у переговорному процесі у випадку виникнення спірних ситуацій з метою розв’язання конфлікту на досудовій стадії;

• поява положення щодо залучення професійного медіатора;

• установлення відповідальності сторони за ухилення від процедур досудового врегулювання спору.

Отже, можна порадити бізнесу більш активно використовувати новий інструмент. Проте важливим є не так наявність самого корпоративного договору, як те, наскільки детально, чітко та продумано будуть прописані його положення. Адже правильно підготовлений та укладений учасниками товариства корпоративний договір може стати запорукою збереження партнерських відносин навіть при завершенні участі в спільних бізнес-процесах.

Автор статті: Катерина СПИРИДОНОВА, адвокат, партнер ЮК «Боссом груп»