Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_5,

представника відповідача - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про бездіяльність посадових осіб,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати неправомірною бездіяльність посадової особи - відповідача Муравйова О.В., яка полягає у несвоєчасно наданій на заяву позивача від 21 серпня 2015 року відповіді заступником Голови ВРЮ, а отже, на думку позивача, Муравйов О.В. порушив статтю 20 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Суд установив, що 21 серпня 2015 року на адресу ВРЮ надійшла заява ОСОБА_5 з проханням поінформувати про дату і час особистого прийому громадян Головою ВРЮ Бенедисюком І.М.

На вказане вище звернення ОСОБА_5 була надана відповідь від 28 вересня 2015 року за підписом заступника Голови ВРЮ Муравйова О.В. про те, що згідно з графіком особистий прийом громадян Головою ВРЮ буде проводитися 18 грудня 2015 року з 10 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв.

19 лютого 2016 року на ім'я Голови ВРЮ надійшла скарга ОСОБА_5 з проханням визнати неправомірним порушення Муравйовим О.В. строку для надання відповіді на його звернення від 21 серпня 2015 року.

Листом від 21 березня 2016 року Голова ВРЮ надав відповідь на скаргу ОСОБА_5 з відповідними роз'ясненнями.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із цим рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_5 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши позивача та представника ВРЮ, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення передбачене Законом № 393/96-ВР (частина перша статті 1 цього Закону).

Порядок розгляду звернень громадян передбачений розділом ІІ зазначеного Закону, згідно з частиною першою статті 15 якого органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

При цьому відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР) ВРЮ є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Повноваження, організація і порядок діяльності ВРЮ визначаються Конституцією України, цим Законом та регламентом ВРЮ, який затверджується на її засіданні (стаття 2 Закону № 22/98-ВР).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 22/98-ВР ВРЮ обирає заступника Голови ВРЮ, який виконує обов'язки Голови в разі його відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та регламентом ВРЮ.

Згідно із пунктом 59 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням ВРЮ від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15, у ВРЮ здійснюється автоматизований розподіл матеріалів між членами згідно з Положенням про автоматизовану систему визначення члена ВРЮ при здійсненні ним повноважень відповідно до законів України. Звернення, адресовані члену ВРЮ, які не підлягають автоматизованому розподілу, розглядаються Головою ВРЮ або за його дорученням заступником Голови чи членом ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 393/96-ВР. Якщо звернення, адресоване члену ВРЮ, стосується реалізації конституційних повноважень ВРЮ, воно розглядається як звернення до ВРЮ.

Як установив суд та підтверджено матеріалами справи, на заяву ОСОБА_5 від 21 серпня 2015 року про надання йому інформації про дату і час особистого прийому громадян Головою ВРЮ Бенедисюком І.М. відповідь за підписом заступника Голови ВРЮ Муравйова О.В. була надана 28 вересня 2015 року - на думку позивача, несвоєчасно, що є порушенням Закону № 393/96-ВР.

З урахуванням встановлених обставин у справі та аналізу вищезазначених норм права колегія суддів погоджується із висновком Вищого адміністративного суду України про те, що спірні правовідносини виникли не за участю ВРЮ як колегіального органу, а з її посадовими особами, які в межах своєї компетенції вирішують питання щодо надання відповіді на звернення в порядку, встановленому Законом № 393/96-ВР.

При цьому, як убачається зі змісту статті 171-1 КАС, Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРЮ, а не її посадових чи службових осіб.

За правилами статті 52 КАС суд першої інстанції може: за згодою позивача допустити заміну, зокрема, первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи; залучити другого відповідача.

Проте, у справі, що розглядається, зміна відповідача або залучення посадової чи службової особи як другого відповідача потягне зміну підсудності адміністративної справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли не за участю ВРЮ як колегіального органу, а з її посадовими особами, і зміна відповідача або залучення посадової чи службової особи як другого відповідача потягне зміну підсудності адміністративної справи, то колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року у справі ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд зазначеного судового рішення слід відмовити.

Отже, наведені у заяві ОСОБА_5 доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року є незаконною.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда М.І. Гриців