Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_9,

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Лиходій О.О.,

Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) - Біркіної А.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12 до ВРЮ, третя особа - ВККС, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_12 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 6 серпня 2015 року № 368/0/15-15 «Про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області» (далі - Рішення); зобов'язати ВРЮ розглянути рішення ВККС від 5 березня 2014 року № 7/пп-14 (далі - рішення № 7/пп-14) про рекомендацію ОСОБА_12 для призначення на посаду судді господарського суду Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду рішення ВККС ВРЮ прийняла Рішення, підставою для прийняття якого була невідповідність стажу роботи у галузі права позивача вимогам до кандидатів на посаду судді, що встановлені частиною третьою статті 127 Конституції України та частиною першою статті 65 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI).

Вищий адміністративний суд України постановою від 20 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_12 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, установлених пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України встановив таке.

19 квітня 2012 року ОСОБА_12 звернувся до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше. ВККС рішенням від 30 травня 2012 року № 182/пп-12 допустила позивача до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, хоча раніше рішенням від 28 квітня 2011 року № 1204/пп-11 ВККС відмовила позивачу в допуску до добору.

Перебуваючи у резерві на заміщення вакантних посад суддів, 12 грудня 2013 року ОСОБА_12 подав до ВККС заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді господарського суду Луганської області, за результатами розгляду якої ВККС прийняла рішення від 23 грудня 2013 року № 1126/пп-13, яким позивача визначено переможцем конкурсу.

Рішенням № 7/пп-14 ВККС внесла до ВРЮ рекомендацію про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області.

23 липня 2015 року секція ВРЮ з питань призначення суддів та звільнення їх з посад ухвалила висновок про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді господарського суду Луганської області. Підставою для такого висновку стало виявлення порушення, яке полягає у відсутності трьох років стажу роботи в галузі права у ОСОБА_12, а саме - позивач мав лише два роки десять місяців такого стажу на момент подання документів до ВККС разом із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше.

Не погоджуючись із вказаним висновком, 30 липня 2015 року позивач подав пояснення, в яких вказав, що на момент рекомендації він мав стаж роботи в галузі права чотири роки дев'ять місяців, що відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, встановленим частиною третьою статті 127 Конституції України та частиною першою статті 65 Закону № 2453-VI.

Незважаючи на це, розглянувши зазначену рекомендацію ВККС разом із матеріалами про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області, ВРЮ прийняла Рішення, яким відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області у зв'язку з відсутністю у позивача трирічного стажу роботи у галузі права на момент допуску до добору кандидатів на посаду судді.

Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що визначальним у розв'язанні цього спору є встановлення обставин щодо наявності у позивача не менше трьох років стажу роботи в галузі права на момент подання ним заяви про участь у доборі кандидатом на посаду судді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону № 2453-VI на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

При цьому у вказаній нормі зазначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду судді, має право звернутися до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді (частина третя статті 65 Закону № 2453-VI).

Відповідно до частини третьої статті 67 цього ж Закону до добору кандидатів на посаду судді допускаються особи, які подали всі необхідні документи, передбачені частиною першою цієї статті, та відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 66 зазначеного Закону ВККС на основі поданих кандидатами на посаду судді документів здійснює перевірку відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організовує проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом.

З рішення № 7/пп-14 вбачається, що за результатами перевірки ОСОБА_12 відповідає встановленим до кандидата на посаду судді вимогам, передбаченим статтею 127 Конституції України та статтею 64 Закону № 2453-VI, допущений до складання анонімного тестування та кваліфікаційного іспиту, які успішно склав.

На підставі аналізу наведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за змістом частини третьої статті 127 Конституції України та частини першої статті 64 Закону № 2453-VI визначальною є наявність або відсутність необхідного стажу саме на момент прийняття рішення про рекомендацію ВККС.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України встановив, що на дату звернення (квітень 2012 року) заявника до ВККС його стаж роботи в галузі права становив два роки десять місяців.

Рекомендацію ж про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області ВККС внесла до ВРЮ у 2014 році.

Слід зазначити, що, подаючи пакет документів, позивач не намагався приховати чи змінити наведені у поданих документах відомості, не мав наміру свідомо обійти закон чи ввести в оману ВККС.

У судовому засіданні представник ВРЮ вказав на відсутність вини позивача у зв'язку з тим, що обов'язок щодо перевірки відповідності осіб вимогам, установленим для кандидатів на посаду судді Законом № 2453-VI, покладено на ВККС. Проводячи перевірку поданих кандидатами на посаду судді документів, ВККС має діяти на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законом, а відтак, навіть за наявності помилки, кандидат на посаду судді не повинен відповідати за дії органу державної влади.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_06_03/pravo1/KS13032.html?pravo=1>, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3010/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 237 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2954/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_06_03/pravo1/KS13032.html?pravo=1> та ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись частиною шостою статті 171-1 та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_12 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 6 серпня 2015 року № 368/0/15-15 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_12 на посаду судді господарського суду Луганської області».

Зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 5 березня 2014 року № 7/пп-14 про рекомендацію ОСОБА_12 для призначення на посаду судді господарського суду Луганської області.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький