Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5;

Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) - Ліходій О.О., Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) - Білопольської Н.А. -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ВРЮ, ВККС про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_8 звернулася до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 30 листопада 2011 року № 4573/дп-11 (далі - Рішення ВККС), яким ухвалено направити рекомендацію до ВРЮ про внесення подання про звільнення її з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги; визнати незаконним рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1199/0/15-15, яким залишено без задоволення скаргу ОСОБА_8 на Рішення ВККС і залишено це рішення без змін та визнати незаконним рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року № 1200/0/15-15, яким внесено подання до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення її з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що спірні рішення відповідачів є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки підстав, визначених чинним законодавством для прийняття таких рішень, немає. Крім цього, відповідачі порушили строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Суд установив, що з 18 квітня 1988 року ОСОБА_8 працює на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.

Рішенням ВККС від 2 червня 2011 року № 1683/дп-П за зверненням ОСОБА_9 стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_8 було відкрито дисциплінарну справу.

За наслідками дисциплінарного провадження ВККС дійшла висновку про порушення суддею ОСОБА_8 присяги, а саме - суддя при ухваленні рішення Приморського районного суду міста Одеси від 29 січня 2007 року у справі за позовом громадянина ОСОБА_10 до Приморської районної державної адміністрації м. Одеси, малого підприємства «Ренесанс-92» за участю третьої особи - комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про визнання права власності на нежитлове приміщення підвалу у АДРЕСА_1 за позивачем, допустила умисні порушення закону статей 58 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1820/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, 60 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1822/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, 119 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1889/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, 130 Цивільного процесуального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1901/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>, що, у свою чергу, є порушенням присяги судді.

ВККС Рішенням ухвалила направити рекомендацію до ВРЮ про внесення подання про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги.

ОСОБА_8 оскаржила Рішення ВККС до ВРЮ.

ВРЮ рішенням від 18 грудня 2015 року №№ 1199/0/15-15 залишила без задоволення скаргу судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_8, а Рішення ВККС залишила без змін.

18 грудня 2015 року ВРЮ рішенням № 1200/0/15-15 внесла подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_8 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за порушення присяги.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями ВККС та ВРЮ, позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 травня 2016 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Рішення ВККС; визнав незаконними рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №№ 1199/0/15-15 та 1200/0/15-15. При цьому суд виходив із того, що сплив строку давності є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження без надання оцінки наявності або відсутності в діях судді дисциплінарного проступку.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ВРЮ підтримала заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.

Представник позивача, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та поясненні до неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої, четвертої та шостої статті 99 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/T102453.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час оскарження позивачем Рішення ВККС; далі - Закон № 2453-VI) суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРЮ або до суду в порядку, передбаченому КАС, не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Розгляд скарг ВРЮ здійснюється в порядку, визначеному Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР). Подання скарги до ВРЮ чи адміністративного позову до суду на рішення ВККС про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.

Статтями 45 та 46 Закону № 22/98-ВР визначені повноваження ВРЮ та порядок розгляду цим органом скарг на рішення ВККС про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.

Рішення ВРЮ за наслідками розгляду такої скарги відповідно до вимог статті 27 Закону № 22/98-ВР може бути оскаржене в порядку, встановленому КАС.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі оскарження суддею місцевого чи апеляційного суду до ВРЮ рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності він не вправі оскаржити це ж саме рішення ще й до суду. У такому випадку до адміністративного суду може бути оскаржене лише рішення ВРЮ, прийняте за наслідками розгляду скарги на рішення ВККС.

Проте суд на зазначені положення закону уваги не звернув.

Не може погодитися колегія суддів і з висновком Вищого адміністративного суду України в частині застосування строків про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Закони №№ 2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_8 дій, які стали підставою для здійснення щодо неї дисциплінарного провадження, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, то положеннями Закону № 2453-VI передбачалося, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення лише у виді догани (стаття 88). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККС провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 87).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону № 22/98-ВР, а Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Згідно зі статтею 96 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статті 97 зазначеного Закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Закону № 192-VIII заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що до 27 лютого 2015 року, тобто дня набрання чинності змінами до Закону № 22/98-ВР, внесених Законом № 192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги, і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 зазначеного Закону було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Отже, застосування положень частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР після внесення до неї змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII.

Стаття 32 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов'язана з розділом VI Закону № 2453-VI і має застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, у тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (№ 21-703а16).

Щодо Рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року № 1200/0/15-15, то ВРЮ, розглянувши рекомендацію ВККС, погодилась із її висновками та прийняла рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_8 за порушення присяги судді.

Скасовуючи оскаржуване рішення ВРЮ, Вищий адміністративний суд України при розгляді цієї справи не встановив обставини щодо правильності висновків ВРЮ у його рішеннях щодо дій судді ОСОБА_8 при ухваленні зазначеного рішення суду та, відповідно, не надав їм правового аналізу, крім того, не з'ясував, чи належним способом захисту є пред'явлення позову про визнання незаконним рішення ВРЮ, прийнятого за наслідками розгляду скарги на рішення ВККС.

Колегія суддів вважає, що Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції відповідно до вимог статті 11 КАС не вжив усіх заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі під час вирішення спору.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку колегії суддів, постановлене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко