Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Потильчака О.І.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі № 916/3947/14 за позовом Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів до Котовської районної державної адміністрації, ФОП ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об'єкта та зобов'язання звільнити водний об'єкт,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Котовський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів до Котовської районної державної адміністрації, ФОП ОСОБА_4, у якому просив: визнати незаконним і скасувати розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 21 грудня 2010 року № 847/10 «Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкта загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради»; визнати недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташованого на землях Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 31 грудня 2010 року між Котовською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_4; зобов'язати ФОП ОСОБА_4 звільнити зазначений водний об'єкт.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, при цьому місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавця таких об'єктів за умови розподілу відповідних повноважень Кабінетом Міністрів України.

Прийняття оспорюваного розпорядження і передача спірного водного об'єкта в оренду відбулося з порушенням вимог статті 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), оскільки Котовській районній державній адміністрації відповідні повноваження не надавалися, тому вона не мала законних підстав розпоряджатися спірним об'єктом загальнодержавного значення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення (Косівське водосховище на р. Ягорлик) загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташованого на землях Косівської сільської ради Котовського району Одеської області, укладений 31 грудня 2010 року між Котовською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_4; визнано незаконним і скасовано розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 21 грудня 2010 року № 847/10 «Про надання згоди на передачу в оренду водного об'єкта загальнодержавного значення Косівське водосховище на території Косівської сільської ради».

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з відповідачів до державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн 00 коп. із кожного.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року стягнуто з Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів до державного бюджету України судовий збір у розмірі 609 грн 00 коп. із кожного.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог і стягнення судового збору.

У цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_4 звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення загальною площею водного дзеркала 137,6731 га, розташований на землі Косівської сільської ради Котовського району Одеської області. Стягнуто з відповідачів до державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 грн 00 коп. із кожного.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2015 року додаткове рішення господарського суду Одеської області від 22 грудня 2014 року скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2015 року залишено без змін.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 3, 5, 6, 14, 51 ВК України, статей 21, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходив із того, що спірний водний об'єкт є об'єктом загальнодержавного значення, повноваження щодо розпорядження якими належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Оскільки Кабінет Міністрів України не делегував відповідних повноважень Котовській районній державній адміністрації, передача спірного об'єкта в оренду ФОП ОСОБА_4 відбулася з порушенням вимог закону та із перевищенням повноважень районної державної адміністрації.

Також суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що прокурором при зверненні до суду із відповідним позовом не пропущено строк позовної давності.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ФОП ОСОБА_4 просить скасувати всі постановлені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень 51 ВК України, статей 256, 257, 261 ЦК України.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 916/3135/13, в якій суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів про визнання незаконним розпорядження щодо надання згоди на передачу в оренду водного об'єкта загальнодержавного значення, визнання недійсним договору оренди цього об'єкта та його звільнення, погодився з висновками судів стосовно пропуску прокурором строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Генеральної прокуратури України та ФОП ОСОБА_4, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи дійшов висновку, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Котовська районна державна адміністрація у порушення вимог статті 51 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) діяла з перевищенням повноважень, передбачених законом, зокрема, Кабінет Міністрів України не делегував відповідачеві повноважень з розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення, а відтак, договір оренди цього об'єкта, укладений на виконання незаконного розпорядження, є недійсним. Разом із тим, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання прокурором строку позовної давності при зверненні до суду із відповідним позовом, а також про недоведеність відповідачами обставин пропуску прокурором такого строку.

Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 916/3135/13, яку заявником надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, та у постанові цього ж суду у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.

Аналіз зазначеного рішення суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статті 51 ВК України та статей 256, 257, 261 ЦК України, оскільки воно ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Обставини, на які посилається у заяві ФОП ОСОБА_4 як на підставу для перегляду зазначених судових рішень, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий О.І. Потильчак

Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник І.Б. Шицький