Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивачів - ОСОБА_8,

відповідачів - Кот О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, громадської організації «Інститут правової політики та соціального захисту» до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Голови ВРУ про визнання дій відповідачів протиправними та визнання незаконним Закону України від 14 липня 2015 року № 595-VIII «Про місцеві вибори» (далі - Закон № 595-VIII),

в с т а н о в и л а:

2 вересня 2015 року позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції в порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) з позовом до ВРУ та Голови ВРУ, в якому просили:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо прийняття Закону № 595-VIII не за шість місяців до дати початку проведення виборів до органів місцевого самоврядування;

- визнати незаконним Закон № 595-VIII у частині визнання статей 3 і 30 незаконними і такими, що суперечать статті 8 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) та -статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі Закон № 1382-IV) <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_94/ed_2014_10_20/pravo1/T031382.html?pravo=1>;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо навмисного незаконного вилучення пункту 4 із розділу XV Закону № 595-VIII, який був проголосований депутатами на засіданні сесії ВРУ 14 липня 2015 року;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо публікації на офіційному сайті ВРУ та в офіційному виданні ВРУ - газеті «Голос України» від 7 серпня 2015 року № 143-144 (6147-6148) тексту Закону № 595-VIII, який відрізняється від тексту, який був проголосований депутатами на засіданні сесії ВРУ 14 липня 2015 року;

- зобов'язати відповідачів опублікувати на офіційному сайті ВРУ та в офіційному виданні ВРУ - газеті «Голос України» текст Закону № 595-VIII, який був проголосований депутатами на засіданні сесії ВРУ 14 липня 2015 року разом з пунктом 4 розділу XV;

- винести окрему ухвалу суду щодо протиправності дій відповідачів, яку направити для вжиття заходів реагування до Генеральної прокуратури України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2015 року відмовив у відкритті провадження у цій справі в частині адміністративного позову про визнання дій відповідача протиправними та визнання незаконним Закону № 595-VIII, а адміністративний позов в частині визнання дій Голови ВРУ протиправними та визнання незаконним Закону України № 595-VIII повернув позивачам.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС у цій справі в частині позову про визнання дій відповідача протиправними та визнання незаконним Закону № 595-VIII, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки невідповідність актів Верховної Ради України Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, як і порушення встановленої Конституцією України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> процедури їх розгляду, може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Повертаючи позивачам адміністративний позов в частині визнання дій Голови ВРУ протиправними та визнання незаконним Закону № 595-VIII, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що позов у цій частині не підсудний Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2015 року, позивачі звернулися до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, в якій просять скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивачі вказали на незаконність Закону № 595-VIII у частині статей 3 та 30 у зв'язку з тим, що він суперечить раніше прийнятим депутатами ВРУ законам України № 1706-VII та № 1382-IV, що призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивачів.

Крім того, позивачі вказують на здійснення протиправних дій з боку ВРУ та Голови ВРУ, а саме: навмисну публікацію на сайті ВРУ та в офіційному виданні ВРУ - газеті «Голос України» від 7 серпня 2015 року № 143-144 (6147-6148) тексту Закону № 595-VIII, який відрізняється від тексту, який був проголосований депутатами на засіданні сесії ВРУ 14 липня 2015 року, що призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивачів.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 171-1 КАС встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов ВРУ.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів ВРУ.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Повноваження Конституційного Суду України визначені в статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України», у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 15 цього Закону підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України актів ВРУ, як і порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, дії Голови ВРУ з підстав, передбачених статтею 171-1 КАС, не підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України про непідсудність адміністративному суду питань, порушених позивачами у позові, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, громадської організації «Інститут правової політики та соціального захисту» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. Волков П.В. Панталієнко М.І. Гриців І.Л. Самсін В.Л. МаринченкоО.О. Терлецький