Історія справи

Постанова ВСУ від 19.04.2016 року у справі №п/800/499/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3,

відповідача - Пантелейчук Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги» (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що Спірне рішення є незаконним та політично мотивованим. Вважає, що жодних доказів, які б свідчили про наявність в його діях порушення присяги судді, немає.

Крім того, Спірне рішення прийнято з порушенням строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

До того ж ВРЮ протиправно не розглянула у встановлені законом строки його заяву про звільнення з посади судді у зв'язку з відставкою та не виконує постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року, якою визнано бездіяльність ВРЮ незаконною та зобов'язано невідкладно розглянути заяву про звільнення з посади судді у відставку.

Суд установив, що ОСОБА_4 з грудня 1988 року обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2009 року № 1030-VІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

13 червня 2014 року до ВРЮ надійшло звернення народного депутата України VII скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року та 9 липня 2014 року - звернення Хмельницької міської ради від 27 травня 2014 року щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_4. норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11 (ухвали Вищого господарського суду України від 25 червня та 16 серпня 2012 року про повернення касаційних скарг).

У вказаних зверненнях заявники просили ВРЮ притягнути ОСОБА_4 до відповідальності у зв'язку з упередженістю та безпідставною відмовою у допуску до правосуддя.

10 листопада 2015 року дисциплінарною секцією ВРЮ ухвалено висновок, яким рекомендовано ВРЮ постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_4

За результатами розгляду звернень та висновку ВРЮ 17 листопада 2015 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.

Членом ВРЮ Маловацьким О.В. за наслідками розгляду дисциплінарної справи складено висновок від 23 листопада 2015 року, яким запропоновано дисциплінарній секції рекомендувати ВРЮ внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді за порушення присяги.

На засіданні 1 грудня 2015 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку, згідно з яким рекомендувала ВРЮ внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

24 грудня 2015 року ВРЮ прийняла Спірне рішення, яке ґрунтується на тому, що допущене суддею ОСОБА_4. недбале ставлення до виконання професійних обов'язків судді під час вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги Хмельницької міської ради у справі № 20/5025/2131/11, необґрунтоване позбавлення права Хмельницької міської ради на касаційне оскарження та права на безсторонній та справедливий суд свідчать про вчинення суддею дій, які підривають авторитет правосуддя та ставлять під сумнів довіру до суду та правосуддя з боку суспільства, а відтак - про порушення суддею ОСОБА_4. присяги судді.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 лютого 2016 року позов задовольнив.

За змістом оскарженої постанови Вищий адміністративний суд України, не обговорюючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення присяги судді, дійшов висновку про закінчення передбаченого законом річного строку давності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ВРЮ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року і відмовити у задоволенні позову. Наводить доводи про те, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягає частина четверта статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), відповідно до якої дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У судовому засіданні представник ВРЮ підтримала заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.

Представники позивача, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та запереченнях до неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною п'ятою статті 126 Конституції України встановлено перелік підстав звільнення судді з посади, зокрема, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Згідно зі статтею 116 Закону № 2453-VI факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС) або ВРЮ.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон 22/98-ВР).

На підставі подання ВРЮ Президент України видає указ про звільнення судді з посади.

На підставі подання ВРЮ Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Закони №№ 2453-VI та 22/98-ВР у редакціях, чинних на час вчинення ОСОБА_4. дій, які, на думку ВРЮ, свідчать про порушення ним присяги судді, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

Дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів відповідно до статті 86 Закону № 2453-VI здійснювала Вища рада юстиції у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Так, положеннями Закону № 22/98-ВР передбачалося, що на суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів ВРЮ може накласти дисциплінарне стягнення - догану (стаття 37). Це стягнення могло бути застосоване не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку (стаття 43).

12 лютого 2015 року був прийнятий Закон № 192-VIII, яким з метою підвищення національних стандартів судоустрою і судочинства та забезпечення права на справедливий суд внесено системні зміни до законодавчих актів України, у тому числі Закону № 22/98-ВР, а Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 192-VIII був опублікований 26 лютого 2015 року, тому пункти 6 та 8 розділу І та пункти 1, 3 і 4 розділу ІІ цього Закону набрали чинності з 27 лютого 2015 року, а всі інші його положення - з 28 березня 2015 року.

Пунктом 6 розділу І Закону № 192-VIII були внесені зміни до Закону № 22/98-ВР, зокрема частина друга статті 32 цього Закону була викладена в редакції, згідно з якою провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Крім того, із Закону № 22/98-ВР були виключені статті 38-44, які визначали підстави для відкриття дисциплінарного провадження щодо суддів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів, стадії дисциплінарного провадження, встановлювали порядок відкриття дисциплінарного провадження, розгляду дисциплінарної справи, строки застосування, погашення та зняття дисциплінарного стягнення.

Водночас згідно зі статтею 37 Закону № 22/98-ВР в редакції Закону № 192-VIII підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

З набранням чинності зазначених положень Закону № 192-VIII набрали чинності й пункти 3 і 4 його розділу ІІ, відповідно до яких повноваження членів ВРЮ, призначених Верховною Радою України, Президентом України, з'їздом адвокатів України, з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, всеукраїнською конференцією працівників прокуратури, припиняються. Зазначені суб'єкти мали призначити членів ВРЮ в порядку, передбаченому Законом № 22/98-ВР, з урахуванням внесених Законом № 192-VIII змін, та не пізніше шістдесяти днів з дня набрання чинності пунктом 6 розділу І цього Закону.

Враховуючи, що згідно з Конституцією України та частиною першою статті 5 Закону № 22/98-ВР ВРЮ складається з двадцяти членів і є повноважною відповідно до статті 16 зазначеного Закону за умови призначення на посаду не менш як чотирнадцяти членів, то з набранням чинності пункту 3 розділу ІІ Закону № 192-VIII діяльність ВРЮ як колегіального, постійно діючого, незалежного органу, до компетенції якого, крім іншого, належить вирішення питань щодо звільнення суддів за порушення присяги судді, була припинена.

У порядку, визначеному Законом № 22/98-ВР зі змінами, внесеними Законом № 192-VIII, а також з урахуванням пунктів 3, 4 розділу II Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» був сформований новий склад ВРЮ, яка 4 червня 2015 року набула повноважності та розпочала свою діяльність у новому складі.

З 28 березня 2015 року набрав чинності Закон № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, згідно зі статтею 96 якого дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

У частині першій статті 97 зазначеного Закону міститься перелік видів дисциплінарних стягнень стосовно судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. У частині другій цієї статті визначені умови, за яких такий висновок може бути прийнятий.

З цієї ж дати, тобто з 28 березня 2015 року, набрав чинності і пункт 8 розділу ІІ Закону № 192-VIII, згідно з яким заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону № 2453-VI у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Системний аналіз зазначених норм права дає колегії суддів підстави для такого висновку.

До 27 лютого 2015 року, тобто дня набрання чинності змінами до Закону № 22/98-ВР, внесеними Законом № 192-VIII, національне законодавство не передбачало строку для здійснення провадження щодо звільнення судді з посади за порушення присяги і лише з цієї дати відповідно до частини другої статті 32 зазначеного Закону було встановлено, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Водночас такі правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року.

Так, частиною першою статті 97 цього Закону було визначено перелік видів дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до судді, одним із яких є висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. У частині другій зазначеної статті міститься перелік обов'язкових умов, за яких може бути прийнятий такий висновок. Так, зазначений висновок може бути прийнятий у разі, якщо:

1) суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя;

2) суддя вчинив дисциплінарне правопорушення, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження та догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім'ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім'ї; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім'ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією.

Слід зазначити і про те, що порушення, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 97 Закону № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII, за вчинення яких може бути прийнятий висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги, наведені у пунктах 11, 12 та 14 частини першої статті 92 зазначеного Закону як підстави дисциплінарної відповідальності судді, за які відповідно до статті 97 цього Закону не можуть бути застосовані стягнення у виді попередження, догани - з позбавленням права отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця та суворої догани - з позбавленням права отримання таких доплат протягом трьох місяців.

Отже, за вчинення зазначених порушень до судді можуть бути застосовані лише такі дисциплінарні стягнення:

- тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов'язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

У частині четвертій статті 96 Закону № 2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

На думку колегії суддів, застосування положень частини другої статті 32 та положень статті 37 Закону № 22/98-ВР після внесення до них змін стало можливим лише після набрання чинності Законом № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII.

Статті 32 та 37 Закону № 22/98-ВР нерозривно пов'язані з розділом VI Закону № 2453-VI і мають застосовуватися у поєднанні з нормами, що регламентують підстави та порядок застосування до судді дисциплінарної відповідальності.

Отже, немає підстав вважати, що в період з 27 лютого по 28 березня 2015 року суддя вищого спеціалізованого суду міг бути притягнутий до відповідальності за порушення присяги не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

Таким чином, після набрання чинності Законом № 2453-VI в редакції Закону № 192-VIII уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився.

Крім того, перед тим як застосувати строки давності, суд мав з'ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржена постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. КривендаСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький