Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Юридична фірма - МС»,

ТОВ «Хрещатик-2», ТОВ «Галоч - 34» - Галаса В.І.;

ОСОБА_7 - ОСОБА_8, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Ужгородської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте на позачерговій пленарній ХХ сесії Міськради VI скликання від 24 лютого 2014 року № 1191 «Про дострокове припинення повноважень міського голови ОСОБА_9.» (далі - рішення № 1191), вказуючи, що останнє прийняте з порушенням норм Конституції України, Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон

№ 280/97-ВР), Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням Міськради від 8 квітня 2011 року № 14 (далі - Регламент), з порушенням вимог щодо таємного голосування та під тиском третіх осіб.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від

25 листопада 2014 року задовольнив позовні вимоги: визнав протиправним і скасував рішення № 1191; постановив стягнути з місцевого бюджету (м. Ужгорода) на користь ОСОБА_9 73 грн 8 коп. сплаченого судового збору. Постанову в частині визнання протиправним і скасування зазначеного рішення Міськради звернув до негайного виконання.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2015 року задовольнив частково апеляційні скарги ТОВ «Юридична фірма - МС», ОСОБА_11, ОСОБА_7 та змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині негайного виконання, виклавши її, зокрема, без вказівки на негайне його виконання з огляду на неможливість такого відповідно до приписів статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2015 року залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині, не зміненій апеляційним судом, та рішення суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_11 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернулися до Верховного Суду України із заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої

статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви ОСОБА_11 додала копію постанови Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року (справа № К/800/33898/13), а представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 додала копії ухвал суду касаційної інстанції від 12 червня 2008 року та 9 лютого 2010 року (справи №№ К-21487/07, К-34984/09 відповідно), які, на думку заявників, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції, зокрема, статей 46, 79 Закону № 280/97-ВР у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, погодився із їх висновками про те, що оспорюване рішення Міськради прийняте з порушенням Конституції України, Закону № 280/97-ВР та Регламенту, оскільки суди встановили, зокрема, що воно не містить в собі жодних посилань на те, яка саме обставина, передбачена статтею 79 Закону № 280/97-ВР, стала підставою для дострокового припинення повноважень міського голови ОСОБА_9, на момент розгляду цього питання жоден з депутатів, які ініціювали його розгляд, не повідомив депутатському корпусу про встановлені факти порушення позивачем Конституції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законів України, прав та свобод громадян й не навів фактів неналежного здійснення наданих йому повноважень; до того ж, на час прийняття рішення були відсутні докази притягнення позивача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, а рішення про висловлення йому недовіри чи про визнання його роботи незадовільною депутатським корпусом не приймалось.

Крім цього, суди встановили порушення Регламенту в частині скликання пленарного засідання сесії Міськради та процедури попереднього обговорення постійно діючими комісіями цього органу місцевого самоврядування питань порядку денного та проектів відповідних рішень, а також процедури таємного голосування.

Натомість, у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 9 лютого

2010 року та 22 травня 2014 року, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції виходив із того, що конкретні обставини, що стали підставою для прийняття оспорюваних рішень органів місцевого самоврядування, були встановлені судами та знайшли свої підтвердження у матеріалах справ, зокрема, в протоколах постійних комісій цих органів, в пояснювальній записці з доповненнями до неї до проекту відповідного рішення тощо.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2008 року також не підтверджує наведені у заявах доводи, оскільки цією ухвалою скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а справу направлено на новий апеляційний розгляд в силу неповноти встановлених обставин.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, а іншого тлумачення норм матеріального права, ніж у рішенні, яке переглядається, не наведено, то в задоволенні заяви слід відмовити.

Ураховуючи наведене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяв ОСОБА_11 та представника

ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді:М.І. ГрицівО.В. Кривенда О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін