Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України (далі - РНБОУ), Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Державної казначейської служби України про визнання протиправним указу та неправомірними дій, відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням доповнень і уточнень просив:

- визнати протиправним Указ в.о. Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405/2014), у результаті дії якого 2 червня 2014 року він отримав поранення;

- визнати протиправними дії в.о. Президента України Турчинова О.В. як гаранта Конституції України, голови РНБОУ, Верховного головнокомандувача Збройних Сил України (далі - ЗСУ) на дату скоєння протиправних дій щодо порушення його права на життя і безпеку, гарантованого Конституцією України, внаслідок використання літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого йому було завдано тяжких каліцтв;

- визнати протиправними дії в.о. Президента України щодо порушення права на життя і безпеку, свобод, прав та інтересів внаслідок використання літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, що призвело до заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди;

- визнати протиправними дії РНБОУ, очолюваної 2 червня 2014 року в.о. Президента України Турчиновим О.В., щодо порушення його права на життя і безпеку, свобод, прав та інтересів внаслідок використання літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого йому шляхом поранення завдано тяжких каліцтв;

- визнати протиправними дії Міноборони щодо порушення його права на життя і безпеку, свобод, прав і інтересів внаслідок використання літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого йому шляхом поранення завдано тяжких каліцтв;

- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо порушення його права на життя і безпеку, свобод, прав та інтересів внаслідок використання літака ЗСУ, підпорядкованих Міноборони, яке входить до складу Кабінету Міністрів України, для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого йому шляхом поранення завдано тяжких каліцтв;

- визнати протиправними дії відповідачів, в тому числі в.о. Президента України, щодо представлення суспільству країни і міжнародному співтовариству, а також засобам масової інформації офіційних висновків і інформації, що мирні громадяни були поранені, зокрема і він, та вбиті 2 червня 2014 року біля будівлі Луганської обласної державної адміністрації внаслідок обстрілу з будівлі СБУ в Луганській області, а не внаслідок авіаудару ЗСУ;

- визнати протиправними дії відповідачів, в тому числі в.о. Президента України, які призвели до заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди внаслідок отриманих поранень від авіаційного удару ЗСУ по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року;

- зобов'язати відповідачів, у тому числі Президента України, встановити конкретних осіб відповідачів, винних у скоєнні протиправних дій внаслідок використання літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого йому шляхом поранення завдано тяжких каліцтв;

- стягнути на його користь з відповідачів, у тому числі Президента України, завдану матеріальну шкоду в розмірі 7200 грн та моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2014 року частину позовних вимог ОСОБА_8 залишив без розгляду, в частині - відмовив у відкритті провадження, в іншій частині - позов повернув.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_8 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення - про задоволення його позовних вимог.

У заяві ОСОБА_8 послався на те, що встановлений законодавством шестимісячний строк на оскарження Указу № 405/2014 він не пропустив, оскільки дізнався про нього лише 2 червня 2014 року - в день поранення. Вважає, що він у повному обсязі усунув недоліки, через які його позов був залишений без руху ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року, проте суд незаконно повернув позов у цій частині. Наполягає, що тільки в порядку адміністративного судочинства можливо зобов'язати Президента України встановити конкретних осіб, винних у подіях 2 червня 2014 року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99).

Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи без розгляду позов у частині оскарження Указу № 405/2014, суд виходив із того, що з адміністративним позовом до суду ОСОБА_8 звернувся у листопаді 2014 року, тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 99 КАС строку, підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними суд не знайшов.

Колегія суддів погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України в цій частині виходячи з такого.

Указ - це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції і в установленому законом порядку оприлюднюється державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Зокрема, Указ № 405/2014 був оприлюднений в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України» № 14 від 14 квітня 2014 року.

Враховуючи, що зазначений правовий акт був оскаржений позивачем з пропуском встановленого статтею 99 КАС строку, а підстав для поновлення цього строку знайдено не було, суд обґрунтовано залишив позов у цій частині без розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині зобов'язання відповідачів встановити конкретних осіб, винних у вчиненні протиправних дій внаслідок використання, на думку позивача, літака ЗСУ для здійснення авіаційного удару по мирних громадянах м. Луганська 2 червня 2014 року, в результаті якого позивач отримав поранення, суд виходив із того, що такі вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, їхній розгляд залежно від змісту можливий в порядку кримінального чи цивільного судочинства.

На думку колегії суддів, такий висновок суду узгоджується з вимогами статті 17 КАС, якою визначено правовідносини, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, а тому відмова суду у відкритті провадження у цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС є обґрунтованою.

Ґрунтуються на законі і висновки суду щодо повернення ОСОБА_8 позовної заяви в частині вимог до Кабінету Міністрів України, РНБОУ, Міноборони та Державної казначейської служби України.

Мотивуючи своє рішення у цій частині, суд правильно зазначив, що заявлені позовні вимоги відповідно до статті 171-1 КАС не підлягають розгляду Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції.

Повертаючи ОСОБА_8 позовну заяву в частині решти позовних вимог, суд виходив із того, що позивач не усунув її недоліки відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 року. Зокрема, у цій ухвалі йшлося про те, що в позовній заяві не були викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не були надані чи зазначені докази на підтвердження вказаних обставин.

Таким чином, висновки суду в цій частині відповідають вимогам статей 106 і 108 КАС.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Вищого адміністративного суду України постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький