Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи -підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_9 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області (далі - ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року ФОП ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 13 липня 2009 року

№ 0000841701/3, 14 травня 2009 року № 0001641701/0, 11 лютого 2010 року

№№ 0003241701/2, 0003281701/2, 16 лютого 2010 року №№ 0003411701/2, 0003421701/2 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

(далі - ПДВ) та збільшення грошового зобов'язання з ПДВ.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до чинного законодавства України обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган, при цьому чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при реалізації на внутрішньому ринку України.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від

21 лютого 2014 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що митний орган визначив митну вартість товарів на підставі статистичної оцінки рівня цін їх реалізації на внутрішньому ринку України і така ціна фактично відповідала рівню звичайної ціни, ФОП ОСОБА_9 для податкового обліку повинен застосувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості товарів з урахуванням сплати мита та митних зборів. Проте ФОП ОСОБА_9 неправомірно визначив базу оподаткування ПДВ в операціях продажу в Україні імпортованих товарів без врахування обмеження щодо рівня звичайної ціни на товари, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

25 листопада 2015 року ФОП ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали касаційного суду від 22 вересня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. У заяві просить скасувати рішення судів всіх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року, 12 березня 2012 року, 28 травня 2013 року

(справи №№ 21-9а10, 21-380а11, 21-152а13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують невідповідність ухвали суду касаційної інстанції викладеному у цих постановах висновку щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

У зазначених справах Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у спорах цієї ж категорії та у вказаних постановах, а також у постанові від 11 листопада 2015 року (справа № 21-4111а15) висловив правовий висновок, який полягає у тому, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Також у цих постановах Верховний Суд України зазначив, що положеннями

пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від

28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 334/94-ВР) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У справі, яка розглядається, вирішуючи спір, суди виходили із встановленого факту, що на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації відповідних товарів на внутрішньому ринку України контрактна (фактурна) вартість поставленого товару є нижчою за звичайні ціни на такий товар, тобто не відповідає рівню звичайних цін.

За таких обставин, погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій про те, що ФОП ОСОБА_9 неправомірно визначив базу оподаткування ПДВ в операціях продажу в Україні імпортованих товарів без урахування обмеження щодо рівня звичайної ціни на такі товари, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, тому, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, у задоволенні зави ФОП ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький