Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - управління ПФУ) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати незаконними дії щодо незарахування періодів роботи вахтово-експедиційним методом з 22 березня 1982 року по 21 березня 1989 року в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік шість місяців і зобов'язати зарахувати роботу в зазначений період як роботу в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців і здійснити перерахунок пенсії та її виплату із урахуванням пільгового стажу з 1 січня 2015 року.

На обґрунтування позову зазначила, що відмова управління ПФУ зарахувати період роботи ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі вахтово-експедиційним методом з 22 березня 1982 року по 21 березня 1989 року в пільговому обчисленні один рік роботи за один рік і шість місяців є протиправною, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Суди встановили, що відповідно до записів у трудовій книжці та довідки публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 29 травня 2015 року № 10-925 ОСОБА_2 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт слюсарем по обслуговуванню бурових, підсобним робітником, слюсарем-сантехніком з 22 березня 1982 року по 21 березня 1989 року вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру, з них: з 22 березня 1982 року по 1 травня 1986 року - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області); з 2 травня 1986 року по 21 березня 1989 року - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності.

Посилаючись на наявність у нього права на обчислення трудового стажу в пільговому обчисленні, ОСОБА_2 звернувся до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та обчислення трудового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців).

Листом від 9 червня 2015 року № 172/Б-15 управління ПФУ повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для зарахування періодів роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців).

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 29 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 жовтня 2015 року скасував постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2015 року та прийняв нову, якою позов задовольнив частково: визнав неправомірною відмову управління ПФУ в перерахунку пенсії ОСОБА_2 із урахуванням пільгового обчислення стажу; зобов'язав управління ПФУ зарахувати ОСОБА_2 період роботи з 22 березня 1982 року по 21 березня 1989 року як трудовий стаж в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчислені з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; в решті позову відмовив.

Апеляційний суд виходив із того, що пільгове обчислення стажу передбачено законодавством колишнього Союзу РСР, робота позивача у зазначений період підтверджується трудовою книжкою та довідками, а отже, управління ПФУ неправомірно не врахувало стаж роботи у пільговому обчислені, посилаючись на те, що не були надані строкові трудові договори, оскільки це суперечить приписам пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 жовтня 2015 року у відкритті касаційного провадження відмовив.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, управління ПФУ звернулось із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить: скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року та направити справу за касаційною скаргою управління ПФУ на новий касаційний розгляд; витрати, понесенні управлінням ПФУ на сплату судового збору, стягнути з Державного бюджету України.

На обґрунтування заяви додало постанову Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року (К/800/64740/14), в якій касаційний суд дійшов висновку, що робота позивача до 1 січня 1991 року вахтовим методом по 15 днів у місяць в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором з підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод організації робіт, затвердженого постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я Союзу РСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-3324а15).

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький