П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Товариство) до Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - ГУ ДКСУ) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надмірно сплачених платежів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом до Митниці та ГУ ДКСУ, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 12 жовтня 2011 року № 100000006/2011/314254/2 (далі - рішення Митниці) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 жовтня 2011 року № 100190000/1/02335 (далі - картка відмови), стягнути надмірно сплачений податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 100 827 грн 56 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 10 жовтня 2011 року згідно з вантажною митною декларацією (далі - ВМД) Товариство пред'явило до митного оформлення товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою, без харчових добавок, не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва» виробництва Норвегії в кількості 15 354 кг. Митна вартість була задекларована позивачем за ціною договору, тобто за першим методом. Сума ПДВ, що підлягала сплаті, становила 106 565 грн 79 коп. (20 % від 532 828 грн 94 коп. митної вартості).

Товариство надало всі необхідні документи митному органу, проте 12 жовтня 2011 року Митниця прийняла картку відмови, підставою для прийняття якої стало рішення Митниці про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом на рівні 130 048,38 долара США (за ціною 8,47 долара США за 1 кг).

З метою уникнення простою транспорту та враховуючи специфіку товару, який має стислий строк реалізації, позивач був вимушений подати 13 жовтня 2011 року нову ВМД, заповнену з урахуванням митної вартості, визначеної згідно з оскаржуваним рішенням Митниці, внаслідок чого переплатив до бюджету 100 827 грн 56 коп.

Позивач вважає рішення Митниці та картку відмови незаконними, оскільки, відмовляючи у митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за шостим (резервним) методом, яка майже у 2 рази перевищила визначену Товариством за ціною договору, митний орган не навів обставин, які згідно зі статтею 267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, як і не довів неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. При цьому позивач зазначив, що надав додатково витребувані Митницею документи, які по суті були залишені поза увагою.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання контракту від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR, укладеного між позивачем (покупець) та Marine Harvest Norway AS (Норвегія; продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надійшов товар «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою, без харчових добавок, не піддана термічній обробці, в пінопластових ящиках серійного виробництва» виробництва Норвегії.

Митна вартість товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), в розмірі 66 831,68 долара США, що становило 532 828 грн 94 коп.

На виконання вимог пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, (чинної на час виникнення спірних відносин) Товариство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 10 червня 2010 року № 10/06-2010 NOR; інвойс від 6 жовтня 2011 року № 21041908; договір перевезення та міжнародну товаротранспортну накладну з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю; ветеринарне свідоцтво (форма № 2); сертифікат відповідності; сертифікат походження; попередню декларацію та інші документи, що надаються митному органу.

Однак Митниця зазначила Товариству про необхідність надання додаткових документів, а саме: висновку експертної організації щодо вартості товарів, бухгалтерської документації про оплату за попередню поставку, заявки на перевезення.

На виконання вимог Митниці позивач надав висновок експертної комісії, бухгалтерські документи, заяву перевізника. Крім того, позивач надав засвідчену копію висновку державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 11 жовтня 2011 року № 2851 та платіжні документи на поточну оплату аналогічного товару.

Проте 12 жовтня 2011 року Митниця прийняла рішення № 100000006/2011/314254/2 про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Сума за одиницю товару визначена у розмірі 8,47 долара США, вартість - 130 048,38 долара США. Вказане рішення митний орган мотивував неподанням декларантом додаткових документів та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

12 жовтня 2011 року Митниця прийняла картку відмови № 100190000/1/02335, яку мотивувала визначенням митної вартості митним органом згідно з наведеним рішенням та положеннями статті 90 МК (неможливість внесення змін до гр. 12, 44, 45 ВМД).

У подальшому позивач оформив ВМД від 13 жовтня 2011 року № 100190000/2011/129349 виходячи з митної вартості товару, визначеної Митницею.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці та картку відмови; постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства надмірно сплачений ПДВ у розмірі 100 827 грн 56 коп.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця просить скасувати постановлені у справі рішення судів та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Товариства.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18 червня та 7 листопада 2013 року, 19 березня 2014 року (справи №№ К/800/4707/13, К/9991/57792/12, К/800/31549/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 265, 266 МК.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком про протиправність і скасування картки відмови та рішення Митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету ПДВ в загальній сумі 100 827 грн 56 коп., які підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року (справа № К/800/4707/13), наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд у подібних правовідносинах погодився із висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів, оскільки таке рішення було прийняте відповідно до вимог статті 266 МК.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року (справа № К/9991/57792/12), наданій на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд у подібних правовідносинах, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, дійшов висновку про те, що при визначенні митної вартості товару за цим методом митниця діяла відповідно до вимог статті 266 МК, оскільки позивач не надав додаткові документи та відмовився їх надавати, тому у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.

У постанові від 19 березня 2014 року (справа № К/800/31549/13), також доданій до заяви, Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог товариства щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ, визнав, що митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, прийнявши рішення про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, тому підстав для задоволення решти позовних вимог товариства немає.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення), визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України визнала, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14).

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Київської регіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців П.В. Панталієнко М.Б. Гусак О.Б. Прокопенко О.А. Коротких І.Л. Самсін О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.О. Терлецький