П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

ОСОБА_11 до Державної митної служби України

далі - ДМСУ), Південної митниці ДМСУ (далі - Митниця), треті особи - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_11 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що проходив службу в органах митної служби на посаді головного інспектора сектора оперативного контролю та оформлення попередніх повідомлень, попередніх декларацій відділу контролю за переміщенням товарів Митниці. Через несумлінне виконання своїх службових обов'язків наказом голови ДМСУ від 29 вересня 2011 року № 2130-к (далі - наказ № 2130-к) припинено його перебування на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга) відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII). Вважаючи своє звільнення неправомірним та уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати неправомірним та скасувати наказ № 2130-к в частині припинення перебування його на службі, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня

2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Митниця звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року (справи №№ К/9991/50805/12, К/9991/49677/12) та від 4 жовтня 2007 року, які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 червня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, та в ухвалі суду касаційної інстанції від 11 жовтня 2012 року (справа № К/9991/50805/12).

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про скасування наказу в частині припинення перебування ОСОБА_11 в митних органах України та поновлення його на державній службі в цих органах, оскільки регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII, тобто в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-ІV (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут) вимоги Закону № 3723-XII враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Статуту.

Натомість, у рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи із того, що оскільки Статут не передбачає такої підстави для звільнення, як порушення присяги, а правовий статус позивача як посадової особи, що має спеціальне звання та прийняла присягу державного службовця, додатково регулюється Законом

№ 3723-XII, то відповідач прийняв правомірне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII .

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII. Зокрема, в постановах від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 3 грудня 2013 року, 22 квітня 2014 року (справи №№ 21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-379а13, 21-90а14 відповідно) він зазначив, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Митним кодексом України, а в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано. Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, завдяки чому забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої наказом Держмитслужби від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу з інших підстав, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що оскаржуваний позивачем наказ не відповідає вимогам законодавства України, оскільки зазначені у ньому підстави порушення ОСОБА_11 своїх службових обов'язків мають ознаки дисциплінарного проступку, проте до відповідальності він притягнутий відповідно до нормативного акту, який регулює інші правовідносини та передбачає спеціальні підстави для його застосування. У самому наказі обґрунтування обставин, які свідчать про порушення позивачем Присяги, відсутнє, а службове розслідування по факту несумлінного виконання ОСОБА_11 своїх службових обов'язків не проводилось.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права щодо встановлених у справі обставин та відповідає правовому висновку Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Південної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький