Історія справи

Постанова ВСУ від 09.03.2026 року у справі №911/321/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 911/321/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області

у складі судді Рябцевої О.О.

від 09.09.2025

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданової С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О.

від 14.01.2026

за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Заліське"

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів садівничого товариства,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень і заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів СТ "Заліське" від 25.09.2021, оформленого протоколом № 1.

Позов обґрунтовано тим, що загальні збори членів СТ "Заліське" 25.09.2021 були проведені з порушенням норм діючого законодавства, а саме: проведені без встановлення дійсної кількості членів СТ "Заліське" та без встановлення кворуму на загальних зборах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що позивач був обізнаним про проведення спірних загальних зборів із відповідним порядком денним, прийняття спірного рішення загальними зборами СТ "Заліське" відбулося за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, при цьому позивачем не доведено порушення його корпоративних прав оспорюваним рішенням та не доведено наявності негативних наслідків.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 911/321/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 залишено без змін.

02.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Просив переглянути рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заява обґрунтована тим, що на підставі рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, ОСОБА_2 не є та не могла бути взагалі керівником СТ "Заліське", як і не могла бути представником СТ "Заліське" у справі № 911/321/23. Заявник зазначає, що ця обставина є нововиявленою і виникла вона лише 04.06.2025.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, є обставина встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19, яке залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (з урахуванням ухвали від 09.06.2025), а саме: визнання недійсним рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу № 2, якого, зокрема, ОСОБА_2 було обрано керівником СТ "Заліське".

Однак, як зазначили суди попередніх інстанцій, рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та постановою Верховного Суду від 04.04.2024, мотивоване тим, що оскаржувані рішення загальних зборів членів СТ "Заліське", які оформлені протоколом № 1 від 25.09.2021, прийняті за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, а також, що позивачем не доведено порушення його корпоративних прав оспорюваними рішеннями та негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Тим самим, зазначені вище обставини, встановлені у справі № 361/5524/19, не мали б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі № 911/321/23.

Обставини, встановлені у справі № 361/5524/19 не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та не могли призвести до іншого результату судового розгляду справи № 911/321/23.

Факт недійсності рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 по питанню 4 порядку денного відповідно до протоколу № 2 не спростовує факт, який було покладено в основу рішення від 04.07.2023 у справі № 911/321/23. Відтак, враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може розглядати інші підстави позову, відсутніми є підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст касаційної скарги

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 у справі № 911/321/23 повністю та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Підставою касаційного оскарження скаржником визначено абзац 2 частини другої, пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме:

1) порушили норми ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, допустивши до участі при розгляді справи, як представника відповідача пані ОСОБА_2 за наявності даних, згідно з якими рішення загальних зборів, якими пані ОСОБА_2 було обрано Керівником СТ «Заліське», визнані недійсними.

На думку позивача суди були зобов`язані встановити повноваження представника СТ «Заліське», зокрема пані ОСОБА_2 , та дослідити документи, які дозволяють встановити, що вона дійсно є керівником юридичної особи яку представляла у справі № 911/321/23;

2) суд апеляційної інстанції порушив статтю 282 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначив мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі.

Також у касаційній скарзі позивач зазначив, що суди порушили норми матеріального права, а саме неправильно витлумачили статті 216 236 ЦК України, статті 1, 7, 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Не врахували висновків про застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 461/10178/21.

Також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у подібних правовідносинах.

На думку позивача офіційне визнання, шляхом засвідчення державою факту щодо юридичної особи, стосовно відомостей про керівника є моментом з якого виникає або припиняється право певної особи бути керівником такої юридичної особи.

У той час як апеляційний господарський суд зазначив своє тлумачення таким чином, що державна реєстрація відповідних рішень (дій), що вже відбулися у тій, або іншій юридичній особі являє собою лише офіційне визнання (підтвердження) державою факту, що вже мав місце та здійснюється шляхом засвідчення останнього.

Просив покласти понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу на відповідача.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив поновити строк на його подання, закрити касаційне провадження, оскільки обставина наведена позивачем, як нововиявлена, жодним чином не спростовує висновки судів щодо відсутності порушених прав позивача, оскаржуваними рішеннями загальних зборів та наявності кворуму на загальних зборах членів садівничого товариства.

Ані рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023, ані постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі №361/5524/19 не встановлено жодної обставини - юридичного факту, що мало істотне значення для вирішення цієї справи по суті, та які існували в період первинного провадження і ухвалення рішення суду від 04.07.2023 у справі №911/321/23, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні їхнім представникам, ні суду.

Підстави для касаційного оскарження, наведені позивачем у касаційній скарзі, зводяться виключно до невизнання ним статусу ОСОБА_2 як належного представника відповідача, який брав участь у розгляді справи, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для перегляду рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі №911/321/23 за нововиявленими обставинами.

Водночас, саме рішенням загальних зборів садівничого товариства, що було предметом оскарження у справі №911/321/23 переобрано ОСОБА_3 на посаду Голови правління садівничого товариства на новий строк.

Верховний Суд вважає, що клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу є надмірним. Як вбачається з відзиву на касаційну скаргу, відповідач подав його через систему «Електронний суд» 28.02.2026, тобто у строк встановлений судом в ухвалі від 10.02.2026.

Також відповідачем подано клопотання про визнання дій позивача щодо зазначення в касаційній скарзі неправдивих відомостей стосовно наявності у нього статусу інваліда ІІ групи зловживанням процесуальними правами. У зв`язку з цим просив залишити касаційну скаргу позивача без розгляду, стягнути з позивача в дохід державного бюджету штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частина 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями частини 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина 5 статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою для перегляду за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та відповідно не могли надати суду про неї дані.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною з новим розглядом справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 320 Господарського процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 18.07.2023 у справі № 914/935/20.

Як зазначає скаржник у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій порушили норми статті 56 Господарського процесуального кодексу України, допустивши до участі при первісному розгляді справи, як представника відповідача пані ОСОБА_2 , оскільки відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19 ОСОБА_2 не є і не могла бути взагалі керівником СТ «Заліське», як і не могла бути представником СТ «Заліське» у справі № 911/321/23. Заявник зазначає, що ця обставина є нововиявленою і виникла вона лише 04.06.2025.

Проте, це не було враховано судами попередніх інстанцій під час перегляду справи за його заявою про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами.

Отже, підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23, на думку заявника, є пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а саме: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами, виходив із того, що заявник не надав суду доказів наявності нововиявлених обставин в розумінні чинного процесуального закону, які би в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення у справі № 911/321/23.

У справі № 911/321/23 позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що спірні рішення прийняті загальними зборами СТ "Заліське" від 25.09.2021 за відсутності кворуму.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/211/22 зазначив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів членів кооперативу можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення члена кооперативу можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів члена.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу. Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.

Як встановлено судами у справі № 911/321/23, в акті № 5 від 25.09.2021 про результати реєстрації членів товариства на загальних зборах 25.09.2021, затвердженого головою правління СТ "Заліське", на загальних зборах 25.09.2021 були присутні 315 осіб, з яких 240 зареєструвались в списку особисто та за дорученнями - 75 осіб, форма яких затверджена рішенням правління від 11.07.2007, що підтверджується протоколом № 2 від 11.07.2007. При цьому у вказаному акті зазначено, що списки зареєстрованих на загальних зборах 25.09.2021 складаються з 16 аркушів, реєстрація проводилась згідно бухгалтерського списку, суттєві виправлення, пов`язані з великою кількістю членів товариства при реєстрації. Акт складений та підписаний реєстраторами Загальних зборів у кількості 4 осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ).

Відомості, викладені в акті № 5 від 25.09.2021 щодо кількості присутніх осіб на загальних зборах 25.09.2021 відповідають даним списку реєстрації. Засвідчено, що зареєстрованих членів товариства на загальних з СТ "Заліське" було 315 осіб, з яких 240 осіб зареєструвалися в списку, 75 по дорученнях форма яких прийнята на правлінні від 11.07.2007, Протокол №2 і затверджена загальними зборами від 28.07.2007. Вказаним засвідчено виправлення, допущених описок у прізвищах та ініціалах членів товариства.

На загальних зборах СТ "Заліське" 25.09.2021 зареєструвалось 240 осіб згідно списку зареєстрованих.

При цьому, суди відхилили доводи позивача про відсутність у списку назви "реєстру", оскільки за висновками судів вказане не свідчить про не здійснення такої реєстрації членів СТ "Заліське" 25.09.2021.

Також суди встановили, що доручень на участь у загальних зборах СТ "Заліське" 25.09.2021 видано від 75 членів Товариства, про що свідчить реєстр доручень, копії самих доручень та журнал реєстрації доручень.

Таким чином, суди встановили, що за підрахунком 240 присутніх + 75 згідно доручень, на загальних зборах СТ "Заліське" були присутні 315 членів Товариства.

Враховуючи те, що загальна кількість членів СТ "Заліське" складає 600 осіб згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та встановлено судами під час розгляду справи № 911/2269/20, суди дійшли висновку про те, що загальні збори СТ "Заліське" 25.09.2021 відбулись за наявності кворуму.

Суди також встановили, що форма довіреності для участі у загальних зборах затверджена рішенням правління від 11.07.2007, оформленим протоколом засідання правління від 11.07.2007 № 2, а тому взяли до уваги долучені до матеріалів справи довіреності щодо 75 осіб, що взяли участь у зборах через своїх представників, і які враховані в загальній кількості осіб, що з`явилися на збори.

З огляду на встановлені обставини справи, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недійсними рішень зборів загальних зборів членів СТ "Заліське" від 25.09.2021, оформлених протоколом № 1, оскільки судами встановлено, що оспорювані збори членів садівничого товариства були повноважними і правомочними щодо прийняття рішень по питанням порядку денного вказаних загальних зборів, оспорювані рішення були прийняті зборами членів садівничого товариства із дотриманням положень чинного законодавства, приписів статуту Садівничого товариства "Заліське", та судами не встановлено порушення прав позивача.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та постановою Верховного Суду від 04.04.2024, мотивоване тим, що оскаржувані рішення загальних зборів членів СТ "Заліське", які оформлені протоколом № 1 від 25.09.2021, прийняті за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, та тим, що позивачем не доведено порушення своїх корпоративних прав оспорюваними рішеннями та негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (з урахуванням ухвали від 09.06.2025) визнано недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу № 2, яким, зокрема ОСОБА_2 обрано керівником СТ "Заліське".

Оскільки підставою заявлення позову у справі № 911/321/23 позивачем було визначено відсутність кворуму при прийняті загальними зборами СТ "Заліське" рішення від 25.09.2021, позов поданий до СТ "Заліське", обставинами неправомірного перебування ОСОБА_2 на посаді керівника СТ «Заліське» позов не обґрунтовувався, ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі як фізична особа - посадова особа відповідача, повноваження якої поставлені під сумнів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що встановлені у справі № 361/5524/19 обставини не мають наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі № 911/321/23. Факт недійсності рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 по питанню 4 порядку денного відповідно до протоколу № 2 не спростовує факти, які було покладено в основу рішення від 04.07.2023, а саме прийняття рішення загальних зборів членів СТ "Заліське", які оформлені протоколом № 1 від 25.09.2021, за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи, що відповідно до частини 5 статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може розглядати інші підстави позову, відсутніми є підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 282 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначив мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі, Верховний Суд оцінює критично. Скаржником не конкретизовано які саме його аргументи не були оцінені судом апеляційної інстанції та їх значення для правильного вирішення спору, доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з постановленими у справі рішеннями судів в цілому.

Також дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили статті 216 236 ЦК України, статті 1, 7, 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та не врахували висновків про застосування цих норм, викладених у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 461/10178/21 є необґрунтованими.

У наведеній скаржником справі № 461/10178/21 не вирішувалося питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, правові позиції Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються оцінки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав та не містять висновків про застосування статей 216 236 ЦК України, статей 1, 7, 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Відтак наведені доводи не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Також доводи касаційної скарги засновані на помилковому ототожненні позивачем рішення загальних зборів та правочину. Рішення загальних зборів учасників господарського товариства не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 і 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги позивача про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у подібних правовідносинах, то вони є безпідставними. Верховний Суд неодноразово викладав висновки згідно з якими за наявності інформації щодо особи в Реєстрі, суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23 зазначено, що частина перша статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно із частинами п`ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру

Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов`язковості, публічності, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта [для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)], дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Наведене спростовує доводи скаржника про відсутність у ОСОБА_2 статусу представника відповідача, який міг брати участь у розгляді справи № 911/321/23.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про визнання дій позивача щодо зазначення в касаційній скарзі неправдивих відомостей стосовно наявності у нього статусу інваліда ІІ групи зловживанням процесуальними правами та у зв`язку з цим залишення касаційної скарги позивача без розгляду, а також про стягнення з позивача в дохід державного бюджету штрафу у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то воно задоволенню не підлягає.

Наведені відповідачем у клопотанні обставини, які на його думку свідчать про зловживання позивачем своїми правами, стаття 43 ГПК України до таких не відносить.

Предметом перегляду Верховного Суду у цій справі № 911/321/23 є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У пункті 21 статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, подання позивачем касаційної скарги відбулося у відповідності з вимогами пункту 21 статті 255, пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, а тому такі дії позивача не можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами.

Позивачем до касаційної скарги було додано ксерокопію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 на ім`я Дяченка Андрія Васильовича, вид пенсії - по інвалідності 2 гр, загальне захворювання, у паперовій формі. А також додано інформацію з сайту Пенсійного фонду України, згідно з якою станом на 26.01.2026 статус пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 - «діюче пенсійне посвідчення».

Відповідачем не надано однозначних доказів, що позивач станом на час звернення з касаційною скаргою у цій справі, втратив статус інваліда 2 гр. Наданий відповідачем лист Пенсійного Фонду України від 25.12.2025 є загальним та не стосується позивача та проходження / не проходження ним повторного огляду в медико-соціальних експертних комісіях та підтвердження статусу інваліда 2 гр.

Відповідно до абзаців дванадцятого та тринадцятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст.3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 8 березня 2022 р. № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях: чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 р. до 1 листопада 2025 р. пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Однозначних доказів не звернення позивача до відповідних органів у встановлений строк для проходження оцінювання та втрату позивачем статусу інваліда 2 гр станом на час звернення з касаційною скаргою у цій справі, відповідачем не надано.

Щодо достовірності інформації з сайту Пенсійного фонду України, то відповідач на підтвердження відсутності у позивача статусу інваліда також надав інформацію з сайту Пенсійного фонду України, станом на 27.02.2026. Такі дії відповідача носять суперечливий характер щодо того чи підтверджує ця інформація протилежні доводи учасників справи.

Щодо інших, наведених відповідачем доводів, зокрема щодо подання позивачем великої кількості позовів до товариства, то такі дії позивача не можуть бути оцінені на предмет добросовісності при вирішенні цього спору.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні клопотання Садівничого товариства «Заліське» про визнання дій позивача щодо зазначення в касаційній скарзі неправдивих відомостей зловживанням процесуальними правами та застосування заходів, визначених Господарським процесуальним кодексом України, відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 911/321/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй