Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом садівничого товариства «Нова слобода» (далі - Товариство) до Черкаської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація), за участю фізичної особи−підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП), про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати відмову у затверджені проекту відведення земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки незаконною.

14 вересня 2007 року позивач згідно з вимогами статей 118, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на вибір земельної ділянки під розміщення садівничого товариства з земель запасу і резервного фонду в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради Черкаської області для ведення садівництва.

20 вересня 2007 року такий дозвіл відповідач надав.

Товариство отримало всі необхідні дозволи і висновки контролюючих і розпорядчих органів місцевої влади та місцевого самоврядування та виготовило проектну документацію на відведення земельної ділянки, погоджену в відділі земельних ресурсів у Черкаському районі Черкаської області.

Листом від 15 липня 2008 року № 01-19/1197 Адміністрація відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою, у відведенні земельної ділянки та укладенні договору оренди.

Позивач вважає відмову незаконною, оскільки, на його думку, вона не відповідає чинному законодавству.

Господарський суд Черкаської області постановою від 6 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, позов задовольнив: визнав незаконною та скасував відмову Адміністрації, викладену в листі від 15 липня 2008 року, та зобов'язав останню прийняти рішення щодо укладення довгострокового договору оренди землі з Товариством.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 листопада 2014 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України, ФОП, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 17, 123, 124 ЗК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року та прийняти нове рішення.

На обґрунтування заяви додано копії постанови Вищого адміністративного суду України від 20 серпня 2014 року (справа № К/9991/27687/12) та ухвали цього ж суду від 30 травня 2013 року (справа № К/9991/78757/11), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи та заперечення на них, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з частини першої статті 377, частини третьої статті 415 Цивільного кодексу України, частини п'ятої статті 120 ЗК, зазначив, що новий власник будівлі (споруди) може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля (споруда), шляхом укладення договору оренди лише в разі наявності підтверджуючих документів на право користування земельною ділянкою у попереднього власника будівлі (споруди).

Натомість у наданих для порівняння постанові від 20 серпня 2014 року та ухвалі від 30 травня 2013 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що до компетенції суду не належать зобов'язання відповідача приймати на сесії міської ради будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається ФОП, обґрунтовуючи різне правозастосування.

Крім того, в оскаржуваній постанові суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ФОП.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись, підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи−підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький