Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф, Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка П.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним рішення управління ПФУ від 28 липня 2014 року (далі - спірне рішення), яким йому відмовлено у призначенні пенсії в порядку, визначеному пунктом «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ); зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, врахувавши стаж роботи позивача машиністом електропоїзда (метрополітену) з 5 січня 2004 року по 24 липня 2014 року.

На обґрунтування позову зазначив, що оскільки пільговий стаж позивача за списком № 1 складає більш ніж 10 років і він має право на призначення пенсії на пільгових умовах, то спірне рішення управління ПФУ є неправомірним.

Комінтернівський районний суд міста Харкова постановою від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 грудня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказавши на необґрунтованість касаційної скарги управління ПФУ.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на момент звернення позивача до управління ПФУ відповідно до записів у трудовій книжці трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, становив: загальний трудовий стаж - понад 30 років, трудовий стаж за списком № 1 - 10 років 5 місяців 23 дні, а отже, є підстави для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Управління ПФУ спірним рішенням відмовило ОСОБА_10 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку із недостатністю пільгового стажу, який за підрахунками відповідача склав 0 років 3 місяці 4 дні. Адже відповідно до інформації, яка міститься у трудовій книжці, на посаду, яка дає право на пільгову пенсію за списком № 1, позивач був переведений лише 5 січня 2004 року. Атестація робочих місць проводилась у жовтні 1999 року, що підтверджується наказом державного підприємства «Харківський метрополітен» (далі - Метрополітен) від 29 жовтня 1999 року № 182. Чергова атестація підприємством мала бути проведена у 2003 році. Проте наказом від 8 квітня 2004 року № 124 було знято пільги за шкідливістю умов, окрім доплати 16 %, скороченого робочого часу та додаткової відпустки. Атестацію було затверджено не проводити.

Як убачається з довідки Метрополітену № 656, атестації робочих місць машиністів електропоїздів (метрополітену) були проведені у 1994 році (наказ начальника Метрополітену від 24 листопада 1994 року № 129 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць за умовами праці») та у 1999 році (наказ начальника Метрополітену від 7 грудня 1999 року № 214 «Про затвердження пільг та компенсацій робітникам метрополітену за результатами атестації робочих місць»).

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 13 Закону № 1788-ХІІ у системному зв'язку з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), щодо призначення пільгової пенсії без проведення атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

На обґрунтування заяви управління ПФУ додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 18 червня, 21 серпня, 2 жовтня, 20 листопада 2014 року (№№ К/9991/29568/12, К/800/45331/13, К/800/27759/13, В/800/5058/14 відповідно), які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Встановивши, що є неоднакове застосування норм матеріального права, та виконуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України щодо усунення неоднакового правозастосування, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно).

Таким чином, при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, а тому заяву управління ПФУ слід задовольнити: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький