Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

Самсіна І.Л., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и л а:

ФОП звернувся до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2010 року № 0009582303 (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Для таких осіб жодним нормативним актом, в тому числі Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення), на яке посилається ОДПІ в акті перевірки, не вимагається оприбутковувати готівку після кожної розрахункової операції. Вся отримана протягом дня готівкова виручка у повній сумі оприбутковується в книзі обліку розрахункових операцій в кінці кожного робочого дня.

Суди встановили, що за результатами проведеної перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у господарській одиниці - магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, складено акт від 10 листопада 2010 року № 202227, у якому зафіксовано порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення, а саме: готівка в сумі 7310 грн не оприбуткована в книзі обліку доходів і витрат найманої особи ОСОБА_3, яка 5 листопада 2010 року здійснювала розрахунок за жіночі перстні у сумі 3400 грн, придбані особами, що проводили перевірку.

23 листопада 2010 року податковий орган прийняв рішення № 0009582303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36 550 грн (у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої готівки: 7310 грн х 5) на підставі статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2001_09_07/pravo1/U436_95.html?pravo=1> (далі - Указ).

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2010 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2015 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття спірного рішення податковим органом.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ФОП звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2015 року та 25 січня 2016 року (справи №№ К/9991/78528/12, К/800/4385/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом пункту 2.6 Положення.

Заявник просить рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права в подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту ухвали, яку просить переглянути заявник, та ухвал, наданих ним на порівняння, суд касаційної інстанції в усіх справах, в яких ці ухвали постановлені, погодився з правомірністю винесених податковими органами рішень.

Крім цього, судове рішення у справі, що розглядається, та рішення, надані на порівняння, не містять різного тлумачення норм права, про які йдеться у заяві ФОП.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ФОП слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін