Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В. Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоноармійська, 44» (далі - ОСББ) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві (далі - Інспекція), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ксенод», про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСББ звернулося до суду з позовом до Інспекції про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, у якому зазначило, що ТОВ «Ксенод», здійснюючи реконструкцію зруйнованої нежитлової будівлі у дворі їх будинку, створює незручності для мешканців. ОСББ послалося також на те, що ТОВ «Ксенод» проводить не реконструкцію, а будівництво нових приміщень, тому Інспекція незаконно зареєструвала декларацію про початок виконання будівельних робіт. Вказуючи на відсутність у забудовника права на земельну ділянку та об'єкт нерухомості, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Інспекції стосовно здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спірного будівництва, скасувати рішення Інспекції про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 4 жовтня 2013 року № КВ 0833132770103 (далі - декларація від 4 жовтня 2013 року) та ухвалити рішення про знесення будівлі, зобов'язавши Інспекцію виступити замовником таких робіт.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, адміністративний позов ОСББ задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті по вул. Червоноармійській, 44г у м. Києві, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що оскільки відповідач у терміни, визначені в направленні, перевірку звернень позивача не завершив, її результати складанням акту, припису чи протоколу або наданням відповіді позивачу про відсутність порушень містобудівного законодавства не оформив, то в діях Інспекції вбачаються ознаки протиправної бездіяльності. Крім того, оскільки під час розгляду вказаної адміністративної справи не було встановлено факт подання недостовірних даних ТОВ «Ксенод» у декларації від 4 жовтня 2013 року, а знесення самочинного будівництва можливе лише після звернення Інспекції з позовом до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта і компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, у випадку невиконання вимог припису, суд дійшов висновку про безпідставність решти позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України постановою від 6 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСББ задовольнив частково: постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови в задоволенні вимог про скасування декларації від 4 жовтня 2013 року скасував; ухвалив у цій частині вимог нове рішення - зобов'язав Інспекцію скасувати реєстрацію декларації від 4 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ТОВ «Ксенод» звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 25, частини десятої статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви ТОВ «Ксенод» додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2014 року (справа № К/800/30607/13) яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що, як убачається з матеріалів справи, виконувані забудовником роботи не можуть вважатися реконструкцією, оскільки він повністю зніс стару споруду, залишивши лише фундамент.

При цьому касаційний суд послався на частину другу статті 39-1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), у якій передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України <…>. За таких обставин касаційний суд зобов'язав Інспекцію скасувати реєстрацію декларації від 4 жовтня 2013 року, оскільки вона зареєстрована помилково і підлягає скасуванню.

В ухвалі від 5 лютого 2014 року (справа № К/800/30607/13), наданій на порівняння, Вищий адміністративний суд України, установивши, що на підставі протесту прокурора Голосіївського району м. Києва Інспекцією видано наказ, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, скасував рішення попередніх судів: задовольнив позов фізичної особи-підприємця та визнав протиправним і скасував наказ Інспекції від 13 листопада 2012 року № 30 «д» «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт».

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Ксенод» - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький