Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛІДЕР СНЕК» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ТОВ «ЛІДЕР СНЕК» звернулося до суду з позовом до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 липня 2010 року № 0000401550/0/2236, 21 жовтня 2010 року № 0000401550/1/3487 та 10 січня 2011 року № 0000401550/2/37.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що порушень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), викладених в акті документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 29 червня 2010 року № 3370/15 522/36410581, не вчиняв. Послався також на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ «Інфостар» у квітні 2010 року він на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом, включив до податкового кредиту суму ПДВ за квітень 2010 року у розмірі 21 248 грн. Зазначив, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами (податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, платіжним дорученням), господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідали вимогам Закону № 168/97-ВР. Вказав, що в період взаємовідносин між ТОВ «ЛІДЕР СНЕК» та його контрагентом ТОВ «Інфостар» останнє було існуючим суб'єктом господарювання (перебувало на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; далі - Реєстр), було зареєстроване як платник ПДВ. Крім того, зазначив, що жодним законом України не передбачено право чи обов'язок будь-яких приватних чи інших підприємств контролювати своїх контрагентів щодо своєчасності подання ними податкової звітності.

Суди встановили, що відповідач провів документальну невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ, поданої за квітень 2010 року ТОВ «ЛІДЕР СНЕК», за результатами якої складено акт від 29 червня 2010 року № 3370/15-522/36410581.

За висновками акта перевірки позивач порушив вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2010 року в розмірі 33 248 грн 1 коп., у тому числі по контрагентах: ТОВ «Інфостар» на суму 21 248 грн і ТОВ «Хаск-Трейд» на суму 12 000 грн 1 коп.

Розбіжність по завищенню податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Хаск-Трейд» на суму 12 000 грн 1 коп. позивач усунув.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2010 року № 0000401550/0/2236, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 27 622 грн 40 коп., у тому числі 21 248 грн - за основним платежем та 6374 грн 40 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2010 року № 0000401550/1/3487 та 10 січня 2011 року № 0000401550/2/37 на аналогічні суми податкового зобов'язання, якими доведено платнику нові граничні строки його погашення.

ОДПІ свої висновки про завищення ТОВ «ЛІДЕР СНЕК» податкового кредиту за операціями з ТОВ «Інфостар» обґрунтував тим, що місцезнаходження останнього не встановлено, за даними декларації про оподаткування прибутку підприємств за 2009 рік основні фонди та запаси відсутні, а з розрахунку комунального податку за 2009 рік на підприємстві обліковується 1 особа, що свідчить про неможливість реальної поставки товару та віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за квітень 2010 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 1 липня 2011 року, зміненою в частині мотивів та підстав для задоволення позову постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 9 липня 2010 року № 0000401550/0/2236, 21 жовтня 2010 року № 0000401550/1/3487 та 10 січня 2011 року № 0000401550/2/37.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2015 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому суди встановили, що на час видачі спірних податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Інфостар» в Реєстрі було зареєстроване за адресою, яка ним зазначалась у податкових накладних, та було зареєстроване як платник ПДВ, реальність зазначених господарських операцій знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У цій постанові суд, зокрема, зазначив, що матеріалами справи не підтверджено, а позивач у судовому засіданні не довів реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України на загальну суму 14 333 грн 33 коп.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2015 року.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький