Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Темп ЛТД-А» (далі - ТОВ) до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі - ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ТОВ звернулося до суду з позовом до ОДПІ, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішеня від 3 листопада 2010 року:

- № 0001932310/0 - про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 8 393 620 грн 5 коп;

- № 0001942310/0 - про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 13 921 598 грн (далі - Спірні рішення).

На обґрунтування позову послалося на те, що посадові особи ОДПІ перевищили свої повноваження, вважаючи, що правочини, укладені між ТОВ та приватним підприємством «Комерційна фірма «Парадігма» (далі - ПП), є нікчемними, оскільки, незважаючи на наявність обвинувального вироку Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року, яким засновника ПП визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (далі - КК), відповідач не довів безтоварність господарських операцій та змову з посадовими особами ПП, направлену на ухилення від сплати податків.

Крім того, ТОВ послалося на недотримання відповідачем порядку оформлення результатів перевірок в частині порушення строку складання акта перевірки, неправомірного вимагання від позивача документального підтвердження взаємовідносин з ПП після завершення перевірки.

Суди встановили, що ТОВ зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 8 червня 2005 року за № 1 379 123 0000 000225, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за № 24052390, взяте на облік платником податків ОДПІ 15 квітня 1997 року, зареєстроване платником ПДВ 16 червня 2005 року, що підтверджується відповідними свідоцтвами та довідками.

У період з 6 вересня по 15 жовтня 2010 року ОДПІ провело планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 22 жовтня 2010 року за

№ 788/23-24052390 (далі - Акт).

Згідно з Актом у ході перевірки встановлено порушення ТОВ податкового законодавства, зокрема:

1) підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних відносин) - занижено податок на прибуток на суму 6 960 799 грн;

2) підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від

3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин) - зменшено залишок від'ємного значення ПДВ станом на 1 січня 2009 року на суму 91 980 грн та від'ємного значення ПДВ, заявленого платником податків протягом 2009 року на суму 328 272 грн, та занижено ПДВ на суму 5 595 747 грн;

3) договори від 1 жовтня 2008 року № 01/10-08 між ТОВ і ПП на постачання вугілля та товарно-матеріальних цінностей суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є нікчемними і в силу статті 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі Акта ОДПІ прийняла Спірні рішення.

Суди також установили, що вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року громадянина ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205, частинами першою, третьою статті 358 КК. Вироком встановлено, що ОСОБА_9, керуючись корисливими мотивами та з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив, за пропозицією невстановленої особи, реєстрацію ПП, після чого передав документи щодо цього підприємства невстановленій особі, жодних дій від імені ПП не вчиняв і не уповноважував на це інших осіб.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 4 січня

2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24 червня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ТОВ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить рішення суду касаційної інстанції скасувати, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

На обґрунтування заяви на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 204 ЦК додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року (справа

№ К/9991/50772/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ТОВ не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначену норму права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, з'ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, дійшов висновку про те, що оскільки вироком Ленінського районного суду міста Луганська від 21 жовтня 2010 року встановлений факт використання ПП з метою прикриття незаконної діяльності із залученням ОСОБА_9, який не мав відношення до господарської діяльності цього підприємства та від імені якого підписані податкові накладні, надані на підтвердження правомірності формування валових витрат і податкового кредиту ТОВ, то суди попередніх інстанцій не мали підстав для висновку про правомірне збільшення позивачем валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ПП.

Водночас у справі, постанову Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року в якій надано для порівняння, цей суд зазначив, що відповідач не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Крім того, у позивача на момент проведення перевірки та під час судового розгляду справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви.

Крім того, надане для порівняння рішення не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ТОВ.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ТОВ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Темп

ЛТД-А» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда Судді:М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький