Історія справи

Постанова ВССУ від 24.12.2025 року у справі №2-460/2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 2-460/2007

провадження № 61-9497св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року в складі судді Маренюка В.Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року в складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.

усправі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області, про заміну сторони у виконавчому провадженні та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив замінити у виконавчому провадженні стягувача - ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю стягувачем ОСОБА_1 ; замінити боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Нива» боржниками-правонаступниками: ТОВ «Багва», Спілкою співвласників майна «Нива»; змінити розмір стягнутої моральної шкоди (590,00 грн) з урахуванням індексів інфляції і 3 % річних з дати ухвалення рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 року до внесення змін у виконавчому листі для стягнення.

На обґрунтування доводів заяви вказано, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 стягнуто з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_3 590,00 грн моральної шкоди та 156,95 грн заборгованості із заробітної плати ОСОБА_4 . Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в частині стягнення моральної шкоди не виконано. На неодноразові звернення заявника до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) йому надавалася відмова, яка обґрунтована тим, що стягувачем є ОСОБА_2 (його мати). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ТОВ «Нива» перетворилося у ТОВ «Багва» і Спілку співвласників майна «Нива», тому з урахуванням викладеного просив замінити у виконавчому провадженні як стягувача, так і боржника.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій

23 травня 2025 року ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

01 липня 2025 року постановою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року залишено без змін.

Суди керувалися тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 довів обставину прийняття ним спадщини відповідно до положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. Надана заявником в суді першої інстанції копія довідки Виконавчого комітету Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 14 лютого 2005 року № 39 була проаналізована районним судом, їй надана належна оцінка та зроблено обґрунтований висновок, що вона підтверджує лише ту обставину, що ОСОБА_1 на час хвороби матері ОСОБА_2 тимчасово, без прописки та реєстрації періодично проживав на території сільської ради разом з хворою матір`ю та співмешканцем матері ОСОБА_5 до її смерті та не підтверджує обставини прийняття ним спадщини. Оскільки заявником не було надано суду першої інстанції доказів, що він звертався у порядку частини першої статті 1269 ЦК України з заявою про прийняття спадщини до відповідних органів, суд на підставі наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів висновує про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження через недоведеність ОСОБА_1 факту прийняття спадщини та відповідно вимог поданої до суду заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не дослідили докази того, що за рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2007 року він є спадкоємцем ОСОБА_2 - стягувачау виконавчому провадженні. Невиконання рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001є довготривалим і відповідльність за це несе держава.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 було стягнуто з відповідача ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_2 заборговану чоловікові - ОСОБА_4 заробітну плату в розмірі 156,95 грн та 590,00 грн моральної шкоди.

Виконавчі листи направлялись до Державної виконавчої служби Маньківського району Черкаської області на виконання. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі виконано, а в частині стягнення моральної шкоди не виконано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.

Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту господарських прав.

Виконання судових рішень у цивільних (господарських) справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012).

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України).

У частині п`ятій статті 442 ЦПК України також визначено, що правила цієї статті застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIIIу разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва (пункт 2 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону № 1404-VIIIу разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Під час вирішення питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (стягувача, боржника) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).

Спадкування є різновидом універсального правонаступництва, за якого на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20).

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин.

У пункті 71 постанови від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що наявність невиконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, крім того, що змінюється його суб`єктний склад у частині особи кредитора.

Суди відмовили в заміні стягувача - ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю на ОСОБА_1 , пославшись на те, що він не довів обставину прийняття спадщини після смерті матері.

Верховний Суд не погоджується з наведеним висновком, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1268 ЦК України (у редакції на дату відкриття спадщини) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України в редакції на дату відкриття спадщини).

Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України (у редакції як на дату відкриття спадщини, так і на дату перегляду справи Верховним Судом) спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У матеріалах справи (а. с. 78 - зворот) наявна копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . Також по 1/3 частці спадку належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Суди помилково вдалися до оцінки положень статей 1268 1269 ЦК України, залишивши без уваги, що свідоцтво про право на спадщину підтверджує прийняття спадщини.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2007 року в справі № 2-460/2007 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/5575805), яким за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну частку (пай) в розмірі 2,80 умовних кадастрових га за рахунок земель резервного фонду Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом та зобов`язано Маньківську районну державну адміністрацію видати йому відповідний державний акт.

Помилково пославшись на те, що ОСОБА_1 не довів обставину прийняття спадщини після смерті матері, яка була стягувачем у виконавчому провадженні, суди не розглянули заяву ОСОБА_1 по суті, що є підставою скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За нового розгляду справи суд також має дослідити, чи має стягувач (його правонаступник) реальну можливість звернути виконавчий документ до виконання з огляду на встановлені законом строки пред`явлення виконавчих листів до виконання, про що Велика Палата Верховного Суду детально зазначала в постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10.

У цій справі виконавчий лист на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001, яким стягнуто з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_3 590,00 грн моральної шкоди, видано 01 березня 2002 року (а. с. 106), виконавче провадження відкрито 07 березня 2002 року (а. с. 107).

Дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання підлягає урахуванню й дослідженню судами за нового розгляду справи.

Також слід звернути увагу на те, що спадкоємцями ОСОБА_2 крім заявника є ще ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що впливає на вирішення питання про заміну у виконавчому провадженні стягувача, який має трьох спадкоємців.

У листі Черкаського обласного управління юстиції від 28 січня 2004 року № А-671-07 зазначено, що виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди в розмірі 590,00 грн у зв`язку з прийняттям рішення про самоліквідацію господарства направлено для подальшого виконання до голови ліквідаційної комісії (а. с. 4), що підлягає дослідженню судами у контексті розгляду заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі.

Верховний Суд не має процесуальної можливості ухвалити в цій справі власне судове рішення по суті заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, тому справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

За правилами частини третьої статті 411 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З огляду на висновки, сформульовані в мотивувальній частині цієї постанови, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційноїінстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська