Історія справи

Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №947/3249/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 947/3249/23

провадження № 61-18364св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужина-18»,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року, постановлену колегією у складі суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужина-18» (далі - ОСББ «Жемчужина-18») з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, стягнення заборгованості із заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку.

2. Позов мотивувала тим, що вважала незаконним звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки на її думку саме з вини роботодавця не було їй організовано її робоче місце.

3. У зв`язку з цим просила суд:

- визнати недійсним та скасувати наказ ОСББ «Жемчужина-18» від 15 грудня 2022 року № 13-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;

- стягнути з ОСББ «Жемчужина-18» на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену заробітну плату;

- стягнути з ОСББ «Жемчужина-18» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та мотиви його ухвалення

4. Київський районний суд м. Одеси рішенням від 22 травня 2023 року відмовив у задоволенні позову.

5. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

6. Ухвалою від 24 листопада 2023 року Одеський апеляційний суд апеляційний суд повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

7. 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Мотивує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги докази на підтвердження підстав її скрутного майнового становища, в зв`язку з чим помилково визнав недоліки апеляційної скарги не усунутими та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України)).

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ «Жемчужина-18» зазначає, що вимоги касаційної скарги безпідставні, оскільки на підтвердження скрутного майнового стану вона не надала належних та достатніх доказів, в зв`язку з чим вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції законна та обґрунтована, та просить її залишити без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою від 21 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

11. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Ухвалою від 29 січня 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

13. Суд апеляційної інстанції встановив, що 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Разом із апеляційною скаргою апелянт подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому ОСОБА_1 повідомила, що непрацевлаштована і не отримує будь-яких доходів, на підтвердження чого надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 06 вересня 2023 року, відповідно до якого відсутня інформація про доходи.

14. 01 листопада 2023 року ухвалою Одеського апеляційного суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору.

15. 16 листопада 2023 року ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. У вказаній заяві апелянт наголошувала на скрутному майновому стані та відсутності коштів для оплати судового збору у розмірі 1 610,40 грн. На підтвердження цих обставин надала Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 від 15 листопада 2023, довідку Одеського обласного центру зайнятості від 14 листопада 2023 року, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 15 листопада 2023 року, довідкою Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси від 15 листопада 2023 року та просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при ухваленні постанови

16. Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів керується такими міркуваннями.

17. Правове питання, порушене у касаційній скарзі, стосується правомірності повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції внаслідок невизнання обґрунтованими доводів клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору.

18. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

19. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

20. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним.

21. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

23. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).

24. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

25. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

26. У статті 356 ЦПК України викладено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої цієї статті до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

27. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

28. За правилами статті 133 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.

29. При цьому процесуальна норма частини другої статті 133 ЦПК України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України «Про судовий збір».

30. Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.

31. Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

32. Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

33. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.

34. Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia) від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

35. Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» від 26 липня 2011 року (заява № 9718/03), «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95) сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

36. Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за такої умови: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Також суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).

38. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 19 червня 2011 року в справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

39. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 71731/01; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 73547/01).

40. Отже, суд наділений повноваженнями звільнити від тягаря судових витрат особу, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

41. До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе звільнення від сплати судових витрат, яких зазнає сторона.

42. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень звільнити від сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

43. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що звертаючись з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 надала Виписку з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, згідно зі змістом якої за 2022 календарний рік відсутні відомості стосовно сплати страхових внесків щодо ОСОБА_1 , Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 06 вересня 2023 року за період з 1 кварталу 2022 року до 3 кварталу 2023 року, Довідку Одеського обласного центру зайнятості та Довідку Управління соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси про неотримання допомоги.

44. Надавши оцінку поданим доказам, суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх дискреційних повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про недостатність зазначених доказів для підтвердження неможливості ОСОБА_1 сплатити судовий збір.

45. Колегія суддів зауважує, що відомості в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування вносяться щодо доходів особи, з яких був сплачений Єдиний соціальний внесок. Зазначене підтверджується положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у пункті 2 частини першої статті 1 цього Закону вказано, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, відомості у цьому реєстрі обліковуються виключно за умови сплати Єдиного соціального внеску особисто особою або її роботодавцем, тобто виключно за умови добросовісного виконання зазначеними суб`єктами зазначеного обов`язку.

46. За допомогою Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків контролюючий орган здійснює облік отриманих особою доходів та сплачених з них податків у дохід держави, які особою були передані у визначеному законом порядку відповідній службовій особі.

47. Отже, повнота відомостей у зазначених реєстрах щодо доходів особи залежить від добросовісності осіб, які передають відповідні відомості службовим особам відповідних органів, уповноважених на ведення обліку цих відомостей, а також від власне факту отримання доходів. Водночас, зазначені відомості не є достатніми для підтвердження відсутності у особи заощаджень, цінних паперів, рухомого чи нерухомого майна, можливості розпорядження ними без значного погіршення майнового стану.

48. З огляду на зазначене, колегія суддів з врахуванням висновку ЄСПЛ у рішенні від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», а також рішення від 26 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» дійшла висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо недостатності доказів на підтвердження незадовільного майнового стану загалом, тобто суцільної майнової неспроможності (наприклад відсутність заощаджень, нерухомого або рухомого майна, відомості про які відсутні у Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків або Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо) сплатити незначну суму судового збору у розмірі 1 610,40 грн.

49. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, натомість не спростовують порядок правозастосування під час вирішення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, визначений ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права та обов`язковими до застосування національними судами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду апеляційної інстанції не спростували.

Щодо судових витрат

52. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

53. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Каларашем А. А.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров