Історія справи

Постанова ВССУ від 11.02.2026 року у справі №398/7162/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 398/7162/24

провадження № 61-280св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

про збільшення розміру аліментів

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог позову та заяв інших учасників справи

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

2. У листопаді 2025 року відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про залучення у цій справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

3. Заяву мотивував тим, що результати розгляду справи вплинуть на розмір аліментів, які у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 утримуються з його пенсії за інвалідністю, що нараховується та виплачується зазначеною юридичною особою.

4. 19 листопада 2025 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження в цій справі до розгляду справи № 520/29175/25 за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій (рішення) протиправними та поновлення йому виплати пенсії за інвалідністю.

5. Клопотання обґрунтоване тим, що для розгляду цієї справи важливими є обставини, які встановлюватимуться в справі № 520/29175/25, в якій він оспорює припинення виплати йому пенсії, з якої утримувалися аліменти на дитину.

6. Також у грудні 2025 року ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану в Україні.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 05 грудня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання

від 18 листопада 2025 року про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; відмовлено у задоволенні клопотання від 19 листопада 2025 року про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 520/29175/25; відмовлено у задоволенні клопотання від 02 грудня 2025 про зупинення розгляду справи до закінчення дії в Україні воєнного стану; закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті.

8. Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі мотивована відсутністю передбачених законом підстав для вчинення такої процесуальної дії в цій справі.

9. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

10. Ухвалою від 29 грудня 2025 року Кропивницький апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 05 грудня 2025 року.

11. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала місцевого суду як в цілому, так і в частині відмови у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. 06 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 05 грудня 2025 та передати справу до апеляційного суду для подальшого розгляду.

13. ОСОБА_2 зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Заявник наголосив, що апеляційний суд помилково вважає текст «щодо зупинення провадження» таким, що не є рівнозначним тексту «про зупинення провадження».

14. Відповідач переконаний, що словосполучення «про зупинення» та «щодо зупинення» мають ідентичний сенс і використовуються в українській мові однаково, тому ухвала про відмову в зупиненні провадження у справі теж підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Ухвалою від 28 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали з суду першої інстанції.

16. 03 лютого 2026 року матеріали справи в двох томах надійшли на офіційну електронну адресу Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі касаційного перегляду справи

17. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження (пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України).

18. Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. За змістом першої та третьої частини статті 406 ЦПК України, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Право, застосоване судом, та оцінка доводів касаційної скарги

21. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

23. Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

24. Крім того, спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року).

25. У цій справі апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу місцевого суду про відмову у зупиненні провадження у справі з тих підстав, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

26. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

27. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

28. Отже, для правильної відповіді на питання про те, чи підлягає ухвала Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 05 грудня 2025 року апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, насамперед необхідно встановити, чи входить ухвала суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження у справі до переліку ухвал, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України.

29. Так, за змістом пункту 14 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

30. Ухвали щодо відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі зазначений перелік не містить.

31. За змістом пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 принцип правової визначеності передбачає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

32. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

33. У постанові Верховного Суду 15 квітня 2020 року в справі № 346/5011/18 зазначено, що системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі.

34. В практиці суду касаційної інстанції склався усталений підхід, за якого ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі не входить переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду в апеляційному порядку (див., зокрема, висновки Верховного Суду в ухвалах від 10 листопада 2022 року у справі № 142/271/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 753/1798/22, від 01 липня 2024 року у справі № 2-2456/11, постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 355/1249/18 та від 04 червня 2020 року у справі № 760/20931/16-ц).

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 757/47946/19 вказано, що з урахуванням основних засад судочинства та необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд справи будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб.

36. Отже, встановивши, що апеляційну скаргу подано на ухвалу про відмову в зупиненні провадження у справі, яка відсутня в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України, а також не перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що така ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

37. З цих же міркувань не підлягає апеляційному оскарженню згадана ухвала місцевого суду в частині висновків про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

38. Втім, визначаючи процесуальні наслідки подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, суд уважав, що наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

39. Необхідно зауважити, що процесуальний закон передбачає два окремі алгоритми дій суду апеляційної інстанції, якщо скарга подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

40. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

41. Водночас суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України).

42. Наведені процесуальні ситуації відрізняються тим, що, як уже зазначалося, всі ухвали місцевого суду підлягають апеляційному оскарженню, проте деякі з них можуть бути оскаржені лише разом з рішенням суду, ухваленим по суті спору.

43. Тому пункт 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України врегульовує випадки передчасного оскарження проміжних ухвал суду, а апеляційна скарга на таку ухвалу повертається із роз`ясненням заявникові, що він може оскаржити відповідну ухвалу пізніше - разом з рішенням суду.

44. Натомість пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України стосується судових рішень, які взагалі не підлягають апеляційному оскарженню - наприклад, судових наказів, які за змістом частини третьої статті 167 ЦПК України не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

45. По суті, диспозиція пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України є загальною й застосовується у всіх випадках оскарження судових рішень, якщо останні за певних обставин не підлягають оскарженню в апеляційному порядку, крім випадків, коли в ЦПК передбачені виключення з цього загального правил. Таким виключенням є приписи пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, який застосовується у випадках, якщо апеляційна скарга подана на ухвалу, яка відсутня в переліку статті 353 ЦПК України, тобто яка не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Подібний висновок Верховний Суд сформулював у постанові від 15 лютого 2023 року в справі № 382/1146/20.

46. Отже, апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу місцевого суду апеляційний суд мав повернути відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, а не відмовляти у відкритті апеляційного провадження.

47. Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що незважаючи на помилково обраний апеляційний судом процесуальний наслідок подання заявником апеляційної скарги на ухвалу суду, яка не підлягає самостійному оскарженню, цей суд дійшов загалом правильного висновку щодо неможливості розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження у справі.

48. Хоча відмова у відкритті провадження за апеляційною скаргою та її повернення і мають різні наслідки для особи в частині можливості повторного подання такої скарги, однак у цій процесуальній ситуації такі відмінності не є визначальними, адже апеляційне провадження за такою скаргою все одно не може бути відкрите навіть у випадку її повторної подачі.

49. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, інакше «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

50. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає, що відсутні підстави для скасування ухвали Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року і направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

51. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 357/10145/19, в якій апеляційний суд також помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи на ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, замість повернення такої скарги заявникові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

53. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

54. Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

55. Оскільки Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара