Історія справи

Постанова ВП ВС від 28.11.2018 року у справі №804/2001/16
Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №804/2001/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 804/2001/16

Провадження № 11-751апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року(у складі колегії суддів Головко О. В., Суховарова А. В., Ясенової Т. І.) у справі № 804/2001/16 за його позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Васильєвої ДарїДмитрівни (далі - державний реєстратор), Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - Новомосковське МУЮ Дніпропетровської області), третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора, Новомосковського МУЮ Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_5, у якому просив:

- визнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора від 28 травня 2015 року № 21658419 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 в селі Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області за ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права власності від 26 травня 2015 року № 9835631 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за ОСОБА_5;

- зобов'язати Новомосковське МУЮ Дніпропетровської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 в селі Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, за ОСОБА_5;

- зобов'язати Новомосковське МУЮ Дніпропетровської області зареєструвати право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в селі Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, за ОСОБА_3

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26 квітня 2016 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 червня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_3 зазначає, що у цій справі відсутній спір про право між сторонами, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України

(у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 червня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі рішення Вільненської сільської ради народних депутатів від 20 грудня 2001 року

№ 3-23/ХХІІІ ОСОБА_3 27 грудня 2001 року видано державний акт

НОМЕР_4 на право приватної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,200 га з кадастровим номером НОМЕР_2 (1,040 га) та НОМЕР_3 (4,160 га), що розташовані на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

28 травня 2015 року державний реєстратор прийняла рішення № 21658419 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 в селі Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області за ОСОБА_5 та здійснила в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 9835631 про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.

Вказане рішення державний реєстратор прийняла на підставі заяви ОСОБА_5 та ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2008 року у цивільній справі № 2-1127/08 за позовом ОСОБА_5 (до шлюбу ОСОБА_5.) до ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Цією ухвалою визнано мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_3 передати у власність ОСОБА_5. в рахунок заборгованості за договором позики земельні ділянки загальною площею 5,200 га з кадастровим номером НОМЕР_2 (1,040 га) та НОМЕР_3 (4,160 га), державний акт на право приватної власності на землю від 27 грудня 2001 року

НОМЕР_4 та визнано за ОСОБА_5 право власності на вказані земельні ділянки загальною площею 5200 га.

Позивач заперечує наявність підстав для виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 (4,160 га) в селі Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області за ОСОБА_5, оскільки мирову угоду від 03 січня 2008 року він з нею не підписував, грошових зобов'язань перед ОСОБА_5 не має та жодного договору позики з останньою не укладав.

Як установлено судами, позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявами, в яких просив видати копію ухвали від 03 січня 2008 року, копії фіксації судового засідання у цивільній справі № 2-1127/08 та надати інформацію щодо перебування в провадженні суду цієї цивільної справи.

Листами Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року та 15 лютого 2016 року ОСОБА_3 повідомлено, що відповідно до обліково-статистичних даних документообігу за період з 2004 року по день надання відповіді, цивільної справи відносно вищевказаних осіб в провадженні суду не зареєстровано. Також, перевіркою з'ясовано, що в журналі судового засідання судді Соколянської О. М. за 03 січня 2008 року відсутній запис про розгляд цивільної справи № 2-1127/08 та передачі її до канцелярії суду.

Також позивачу роз'яснено, що він має право звернутись до правоохоронних органів щодо захисту порушених прав та законних інтересів і перевірки факту фальсифікації судового рішення.

13 листопада 2015 року за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за фактом заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом земельними ділянками, що розташовані на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, і досудове слідство ще триває.

Вважаючи рішення державного реєстратора від 28 травня 2015 року щодо реєстрації за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку протиправним й таким, що вчинені на підставі неіснуючої ухвали суду та всупереч вимогам ст. 24, 281 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон

№ 1952-IV) та Земельного Кодексу України, ОСОБА_3 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Закриваючи провадження у цій адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується із зазначеними висновками з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та вчиненого на підставі цього рішення запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5, оскільки реєстрація права власності за третьою особою відбулась на підставі підробленого судового рішення, а тому ці реєстраційні дії порушують права позивача, як власника цієї земельної ділянки.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, - ст. 387, 391 цього Кодексу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, вимоги про скасування рішення державного реєстратора та вчиненого на підставі нього запису щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за третьою особою, пов'язані з намаганням ОСОБА_3 відновити порушене право на цю земельну ділянку як власника, тобто спрямовані на захист свого цивільного права.

Зважаючи на наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин,Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованими, оскільки ця справа має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до .1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове

рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді: Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.С.Золотніков О.Р.Кібенко В. С Князєв Л.М.Лобойко Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська