Історія справи

Ухвала ВП ВС від 28.05.2020 року у справі №9901/395/19
Ухвала КАС ВП від 31.07.2019 року у справі №9901/395/19
Ухвала ВП ВС від 07.10.2019 року у справі №9901/395/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Провадження № 11-841сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1 ,

представник скаржника - ОСОБА_10,

представник Вищої ради правосуддя - Нарольська Т. С.,

розглянула в судовому засіданнів режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою до ВРП, у якій просив визнати протиправними та скасувати рішення:

- Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 «Про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;

- ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»;

- ВРП від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 серпня 2019 року роз`єднав позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 , заявленої до ВРП, про визнання протиправним і скасування її рішення від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та передав цю вимогу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3. На обґрунтування скарги (позовної заяви) на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 ОСОБА_1 зазначив, що вказане рішення ВРП та рішення її ТретьоїДисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 не містять достатніх і обґрунтованих мотивів, з яких ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 як судді найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.На думку скаржника, його дії як судді не свідчать про грубе та систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

4. ОСОБА_1 також указав, що ВРП та її дисциплінарний орган порушили принцип неприпустимості притягнення судді до відповідальності за судове рішення, враховуючи, що це рішення не є остаточним і підлягає оскарженню. При цьому на час розгляду судом першої інстанції під його головуванням справи № 804/14842/15 питання про визначення юрисдикції вказаних спорів було дискусійним та вирішено Верховним Судом України лише через півроку після постановлення ним судового рішення. Про це свідчить те, що апеляційний суд переглянув постановлене під головуванням скаржника рішення по суті, а не закрив провадження у справі у зв`язку з непідсудністю спору адміністративному суду. Водночас, оцінюючи дії апеляційного суду щодо висновку про підсудність цієї справи судам адміністративної юрисдикції та перегляду постановленого під головуванням ОСОБА_1 судового рішення по суті позовних вимог, ВРП дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції мав на це право, а щодо ОСОБА_1 зробила висновок, що це є грубим дисциплінарним проступком, за який звільнила суддю. Відтак ВРП суперечливо трактувала одні й ті ж самі дії щодо меж розсуду суду при визначенні підсудності справи судами першої та апеляційної інстанцій.

5. На думку скаржника, ухвалене під його головуванням у справі № 804/14842/15 рішення від 12 жовтня 2015 року не призвело до негативних наслідків, оскільки ОСОБА_2 не був належним власником спірного майна згідно з рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2015 року у справі № 2-3377/11, яке залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2015 року.

6. ОСОБА_1 указав, що мотиви, викладені в рішеннях ВРП та її ТретьоїДисциплінарної палати, є неповними й необ`єктивними, а також не відповідають фактичним обставинам справи, що порушує права судді, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади судді є абсолютно непропорційним та занадто суворим і несправедливим. При цьому під час визначення виду дисциплінарного стягнення не в повному обсязі враховано дані про особу скаржника, а саме: належне виконання ним обов`язків судді; наявність позитивної характеристики; те, що він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності та проти нього за весь час роботи не порушувалися дисциплінарні провадження; під час перебування на посаді постійно підвищував свій професійний рівень, є кандидатом юридичних наук, неодноразово проходив підготовку суддів у Дніпропетровському регіональному відділені Національної школи суддів України.

7. На переконання скаржника, при винесенні оскаржуваного рішення ВРП не дотрималась процедури розгляду питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, чим фактично порушила принцип розгляду справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, враховуючи наявність конфлікту інтересів у члена ВРП ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 на засіданні ВРП 02 серпня 2018 року заявив клопотання про відвід указаного члена ВРП, на обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_3 прилюдно проголошено 23 травня 2018 року на засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - Нотаріус) та ОСОБА_5 (батько ОСОБА_1 ) мають ділові відносини, оскільки Нотаріус раніше вчиняв нотаріальні дії з посвідчення правочину щодо нерухомого майна за участю ОСОБА_5 . Такі висновки члена ВРП ОСОБА_3 ґрунтувались виключно на припущеннях, а не на системному аналізі фактів, у зв`язку із чим ОСОБА_5 подано заяву про захист честі, гідності та ділової репутації (справа № 761/27939/18), відтак наявні обставини, що викликають сумнів у неупередженості члена ВРП, оскільки він є відповідачем у вказаній справі. Проте клопотання про відвід не було вирішено ВРП по суті обґрунтованості вказаних доводів, а залишено без розгляду. Член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 виступав на засіданні ВРП із закликами до інших членів цього органу щодо необхідності звільнення скаржника з посади судді, а отже, брав участь у розгляді скарги, попри заявлений йому і не розглянутий по суті іншими членами ВРП відвід.

8. Такі доводи ОСОБА_1 є, на його думку, підставою для скасування рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18.

Позиція учасників справи

9. 27 грудня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що: оскаржуване рішення ВРП прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні; ОСОБА_1 та заявника в дисциплінарному провадженні - ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги, зазначена інформація оприлюднена на офіційному вебсайті ВРП; у засіданні ВРП був присутній представник судді - ОСОБА_10, яка підтримала доводи, викладенні у скарзі судді ОСОБА_1; оскаржуване рішення ВРП містить посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

10. ВРП також зазначила, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено з дотриманням процедури, передбаченої законодавством України. Рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності ухвалено Третьою Дисциплінарною палатою ВРП у межах визначених законом повноважень. В оскарженому рішенні ВРП надано належну оцінку всім доводам скарги судді.

11. На думку ВРП, обґрунтованість рішення полягає не в тому, що воно має містити детальний письмовий опис обставин, зокрема всі висновки (відомості), наявні у дисциплінарному провадженні, або детальні пояснення особи, яка притягується до відповідальності, та їх спростування, а в тому, що такі обставини мають бути враховані при його прийнятті. З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, та не заперечується самим скаржником, що його скарга була прийнята ВРП, на її засіданні було заслухано основні доводи скарги, а тому немає підстав вважати, що такі доводи не були враховані ВРП з мотивів їх детального (дослівного) невідображення в оскаржуваному рішенні ВРП.

12. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , які є очевидними й грубими, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених дій як для особи, питання про права та обов`язки якої було вирішено, так і для авторитету правосуддя в цілому, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 804/14842/15 свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади судді з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

13. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що рішеннями ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати порушено принцип неприпустимості притягнення до відповідальності за судове рішення, ВРП зазначила, що вказані рішення не містять оцінки обставин чи вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Мотиви Третьої Дисциплінарної палати ВРП стосуються правової оцінки процесуальних дій судді ОСОБА_1 під час розгляду судових справ, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

14. На переконання ВРП, зазначені в скарзі підстави для відводу члена ВРП ОСОБА_3 не узгоджені з вимогами закону та не можуть мати наслідком скасування оскаржуваного рішення. При цьому член ВРП ОСОБА_3 не брав участі під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП, а лише виступив з доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

15. Доводи судді ОСОБА_1 про існування усталеної практики розгляду, зокрема Дніпропетровським окружним адміністративним судом, справ за позовами до приватних нотаріусів про визнання протиправними та скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій саме в порядку адміністративної юрисдикції не підтверджуються, а навпаки - спростовуються встановленими ВРП за моніторингом даних Єдиного державного реєстру судових рішень фактами.

16. Крім того, ВРП зазначила, що, розглядаючи спір по суті та приймаючи постанову від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/14842/15, суддя ОСОБА_1 вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , відомості про якого як власника принаймні частини нерухомого майна містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_2 не повідомлявся про розгляд справи. На думку ВРП, указане не узгоджується з принципом офіційного з`ясування усіх обставин у справі, визначеним статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги до ВРП повністю.

Рух скарги

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

19. Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 25 листопада 2019 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 КАС України.

20. У судовому засіданні 28 травня 2020 року ОСОБА_1 та його представник підтримали скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

21. Представник ВРП у судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його скарги.

Обставини, установлені матеріалами справи

22. Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

23. 22 листопада 2017 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) надійшла скарга ОСОБА_2 на дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , у якій зазначалося про істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15, що призвело до порушення правил підсудності та підвідомчості, а також умисного допущення порушення суддею права власності. У зв`язку із цим у скарзі ставилося питання про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та припинення його повноважень судді.

24. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП указану скаргу передано члену ВРП ОСОБА_3 для проведення перевірки.

25. За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_2 , щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 член ВРП ОСОБА_3 склав висновок від 15 січня 2018 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 .

26. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 17 січня 2018 року № 72/3дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

27. Ухвалою від 11 квітня 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП продовжила до 16 травня 2018 року строк розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , відкритої за скаргою ОСОБА_2 .

28. Рішенням від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 Третя Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

29. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що в провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з жовтня 2015 року перебувала справа № 804/14842/15 за позовом ОСОБА_7 до Нотаріуса, третя особа - Приватне підприємство «Пектораль» (далі - ПП «Пектораль»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

30. У позовній заяві від 01 вересня 2015 року позивачка зазначила про те, що 18 вересня 2015 року вона звернулась до відповідача для здійснення нотаріальних дій щодо майна, яке належить їй на праві власності, однак відповідач виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

31. Позовна заява ОСОБА_7 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06 жовтня 2015 року.

32. 07 жовтня 2015 року ухвалою цього суду під головуванням судді ОСОБА_1 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду на 12 жовтня 2015 року, тобто лише через 2 робочих дні після відкриття провадження у справі.

33. 09 жовтня 2015 року до канцелярії суду позивачка, відповідач і третя особа надали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні без їхньої участі.

34. 12 жовтня 2015 року суддею ОСОБА_1 в письмовому провадженні ухвалено постанову у справі, якою адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено:

- визнано незаконною відмову Нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, що міститься в постанові від 18 вересня 2015 року;

- зобов`язано Нотаріуса на підставі наданих 18 вересня 2015 року документів зареєструвати право власності ПП «Пектораль» на нерухоме майно: ларьок будівельної бригади № 2 (літ. «Д») загальною площею 43,4 кв. м; будівля складу загальною площею 24,4 кв. м на вул. Чкалова 149-А у с. Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області; альтанка 1 (літ. «Л») загальною площею 5,6 кв. м; альтанка 2 (літ. «И») загальною площею 5,9 кв. м; альтанка 3 (літ. «К») загальною площею 5,9 кв. м; винний льох (літ. «В») загальною площею 14,1 кв. м; будиночок б/о, кухня (літ. «А») загальною площею 107,5 кв. м; будиночок охорони (літ. «Б») загальною площею 7,5 кв. м; більярдна (будиночок зони відпочинку) (літ. «Д») загальною площею 170,7 кв. м; навіс (літ. «Е») загальною площею 51,9 кв. м; навіс для мангалу (літ. «Г») загальною площею 29,7 кв. м; навіс шашличної (літ. «Ж») загальною площею 4,3 кв. м; туалет (літ. «З») загальною площею 2,7 кв. м; спорудження І - танцмайданчик загальною площею 97,3 кв. м; спорудження ІV - берегова лінія загальною площею 241,5 кв. м; спорудження VІ - тротуари загальною площею 139,1 кв. м; спорудження VІІ - басейн питної води, розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с. Олексіївка, вул. Чкалова, буд. 123-А (база відпочинку) (далі - спірне нерухоме майно);

- зобов`язано Нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ОСОБА_7 і ПП «Пектораль»;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн 20 коп. судових витрат.

35. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року мотивовано тим, що під час розгляду справи суд установив, що позивачка є «дійсним власником» зазначеного майна. Суд також установив, що зауважень до переліку документів, наданих відповідачу, у Нотаріуса не виникло, окрім відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Надання позивачкою документів згідно з переліком Нотаріусу підтверджено, за висновком суду, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, факт ненадання в повному обсязі документів з метою підтвердження реєстрації права власності суд вважав безпідставним і таким, що спростовується матеріалами справи.

36. Не погодившись із постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі в справі, оскаржив її до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

37. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що саме він є власником нерухомого майна, проте суд першої інстанції не залучив його до участі у справі, не установив усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, чим грубо порушив норми процесуального права.

38. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 березня 2016 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/14842/15, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив.

39. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що відповідач як державний реєстратор правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідченні договору купівлі-продажу між позивачкою і ПП «Пектораль», оскільки у вказаного підприємства немає зареєстрованого права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, а у відповідача станом на 18 вересня 2015 року не було повноважень щодо державної реєстрації за ПП «Пектораль» такого права власності вперше.

40. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 порушив низку приписів КАС України у відповідній редакції, а сам судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер, його метою не було об`єктивне з`ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору та здійснювався з порушенням законодавчо визначених засад здійснення адміністративного судочинства, а саме положень законодавства, чинних на час розгляду справи:

- статті 2 КАС України - щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи;

- статей 8 - 10 КАС України - щодо дотримання принципів адміністративного судочинства, а саме: верховенства права, законності при вирішенні справи, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

- статті 11 КАС України - щодо дотримання принципу офіційного з`ясування усіх обставин у справі;

- статті 17 КАС України - щодо юрисдикції адміністративних судів.

41. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що:

- діями судді порушено правила про юрисдикцію, такі дії призвели до порушення основоположних прав людини. При цьому частина позовних вимог ОСОБА_7 взагалі не стосується дій нотаріуса як суб`єкта владних повноважень, а тому відповідно до положень статті 17 КАС України не належить до юрисдикції адміністративного суду;

- частину майна, стосовно якого були заявлені позовні вимоги, на час розгляду справи було зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 . За таких обставин прагнення позивача зареєструвати право власності на вказане майно за собою свідчить про існування спору про право цивільне, а саме про право власності на нерухоме майно, який повинен був вирішуватись виключно місцевим судом, ураховуючи склад суб`єктів спірних правовідносин;

- наявність спору про право виключала розгляд у порядку адміністративного судочинства позовної вимоги про зобов`язання (спонукання) нотаріуса як суб`єкта державної реєстрації прав щодо нерухомого майна вчинити певні реєстраційні дії;

- жодних доказів звернення до нотаріуса саме як до суб`єкта державної реєстрації справа не містить.

42. Крім цього, Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши пояснення судді, дійшла таких висновків:

- зміст постанов Верховного Суду України від 14 червня 2016 року та 25 квітня 2017 року у справах № 21-41а16 та № 816/1774/15 відповідно не лише не підтверджує, а, навпаки, спростовує доводи ОСОБА_1 , зокрема твердження про правильність його позиції у справі № 804/14842/15;

- суд під головуванням ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для того, щоб пересвідчитися у відсутності спору про право цивільне, що виключало б можливість розгляду вимог до Нотаріуса як державного реєстратора стосовно вчинення реєстраційних дій;

- обставини справи вказують на те, що порушення правил про юрисдикцію суддя ОСОБА_1 допустив не внаслідок недбалості, а умисно. На усвідомлення суддею наявності спору про право під час розгляду справи вказує й те, що в рішенні він фактично визнає наявність спору щодо нерухомого майна, зазначаючи, хто є «дійсним власником» або «законним власником» відповідного майна. Словосполучення «дійсний власник», «законний власник», використані в судовому рішенні у формі постанови, свідчать, що суддя усвідомлював наявність спору щодо належності нерухомого майна.

43. За висновком дисциплінарного органу, поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), а саме: істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості. Склад вказаного дисциплінарного проступку відповідає проступку, який на день розгляду дисциплінарної справи передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

44. На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1, прийнявши позовну заяву до розгляду і вирішивши спір, який не належало розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку із реалізацією особами прав власника майна, та припинивши право власності на таке нерухоме майно, незважаючи на наявність реєстрації права власності на майно, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - грубо порушив приписи статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності на майно.

45. З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 утворює також склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 92 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII, а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд), що відповідає проступку, який передбачений на час розгляду дисциплінарної справи пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

46. Дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про умисність допущених суддею ОСОБА_1 порушень. Окрім самого характеру порушень підтвердженням цього є інформація, наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка вказує на те, що справи, аналогічні справі № 804/14842/15, причому за участю того самого Нотаріуса, розглядалися суддею ОСОБА_1 у період із грудня 2014 року по жовтень 2015 року не менше п`яти разів.

47. Третя Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що швидкість розгляду аналогічних справ, включаючи справу № 804/14842/15, без участі всіх сторін, які у вказаних випадках подавали заяви про відмову від участі в судовому засіданні, що підтверджується текстами рішень судів, вказує на фіктивний (формальний) підхід до вирішення аналогічних (однотипних) справ. Наведені обставини свідчать про системний та упереджений характер дій судді ОСОБА_1 при розгляді справи за позовом ОСОБА_7 та умисний характер допущених ним порушень.

48. З огляду на системний характер дій судді ОСОБА_1 щодо порушення основоположних прав людини, очевидний характер порушень, допущених суддею, які свідчать, що суддею необ`єктивно та несправедливо, всупереч присязі судді здійснено правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь як для особи, питання про права й обов`язки якої було вирішено, так і для авторитету правосуддя в цілому, враховуючи характеристику судді ОСОБА_1, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

49. 23 червня 2018 року до ВРП надійшла скарга судді ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18.

50. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами ВРП від 23 червня 2018 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП ОСОБА_9 .

51. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі, член ВРП ОСОБА_9 склав доповідь про відсутність підстав для скасування зазначеного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

52. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

53. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП керувалася тим, що:

- суддя ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 допустив істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості, що відповідає проступку, який на день розгляду скарги передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;

- суддя ОСОБА_1 вирішив питання про права й обов`язки ОСОБА_2 , відомості про якого як власника принаймні частини нерухомого майна містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- обставини справи вказують на те, що порушення правил юрисдикції були допущені суддею не внаслідок недбалості, а умисно;

- характер істотних порушень суддею ОСОБА_1 норм процесуального права свідчить про те, що суддя допустив поведінку, що підриває авторитет правосуддя, оскільки не дотримався стандартів поведінки судді, які забезпечують суспільну довіру до суду.

54. ВРП погодилась із рішенням її Третьої Дисциплінарної палати про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 804/14842/15 свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

55. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

56. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

57. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

58. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

59. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

60. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

61. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

62. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

63. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

64. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

65. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

66. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2 - 5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

67. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44 - 47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

68. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

69. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

70. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

71. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

72. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

73. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

74. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

75. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 02 серпня 2018 року були присутні 11 членів ВРП, з яких за результатами голосування за прийняття оскаржуваного рішення проголосували всі 11 членів ВРП. Із ксерокопії оскаржуваного рішення ВРП убачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

76. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

77. Доводи ОСОБА_1 про те, що клопотання про заявлений ним відвід члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Мірошниченку А. М. не вирішувалося членами ВРП по суті обґрунтованості доводів скаржника, а залишено без розгляду, і, крім того, вказаний член ВРП на засіданні ВРП виступав із закликами до інших членів ВРП щодо необхідності звільнення ОСОБА_1 з посади, а отже, брав участь у розгляді скарги, попри заявлений йому і не розглянутий по суті іншими членами ВРП відвід, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП з таких міркувань.

78. Так, відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Член Дисциплінарної палати, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, із доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати.

79. Таким чином, указаною нормою встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Водночас член Дисциплінарної палати ВРП, який був доповідачем у дисциплінарній справі при її розгляді Дисциплінарною палатою, має право виступити на засіданні ВРП, у якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати.

80. З матеріалів справи вбачається, що член ВРП ОСОБА_3 був доповідачем у дисциплінарній справі ОСОБА_1 при її розгляді Третьою Дисциплінарною палатою, виступив з доповіддю щодо рішення Дисциплінарної палати на засіданні ВРП, однак не брав участі під час ухвалення оскаржуваного рішення ВРП.

81. За таких обставин, керуючись положеннями частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, ВРП ухвалою від 02 серпня 2018 року обґрунтовано залишила клопотання про відвід члена Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_3 без розгляду, оскільки він не брав участі у вирішенні скарги ОСОБА_1 .

82. З копії матеріалів дисциплінарної справи убачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду його скарги. Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

83. 02 серпня 2018 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 взяла участь представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_10, якій на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржника на участь у прийнятті рішення.

84. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 54 засідання ВРП від 02 серпня 2018 року.

85. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1 - 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

86. Оцінюючи рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

87. ВРП та її дисциплінарний орган установили, що в провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з 06 жовтня 2015 року перебувала справа № 804/14842/15 за позовом ОСОБА_7 до Нотаріуса, третя особа - ПП «Пектораль», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

88. У позовній заяві ОСОБА_7 зазначила про те, що 18 вересня 2015 року вона звернулась до відповідача для здійснення нотаріальних дій щодо майна, яке належить їй на праві власності, однак відповідач виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає державної реєстрації права власності на це нерухоме майно.

89. Суддя ОСОБА_1 ухвалою від 07 жовтня 2015 року відкрив провадження у справі, призначивши її до розгляду на 12 жовтня 2015 року.

90. 09 жовтня 2015 року до канцелярії суду позивач, відповідач та третя особа подали заяви про розгляд справи у письмовому провадженні без їхньої участі.

91. Дніпропетровський окружний адміністративний суд під головуванням судді ОСОБА_1 12 жовтня 2015 року в письмовому провадженні ухвалив постанову у справі, якою адміністративний позов ОСОБА_7 задовольнив: визнав незаконною відмову у вчиненні нотаріальної дії Нотаріуса, винесену постановою від 18 вересня 2015 року; зобов`язав Нотаріуса на підставі наданих 18 вересня 2015 року документів зареєструвати право власності ПП «Пектораль» на спірне нерухоме майно; зобов`язав Нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ОСОБА_7 і ПП «Пектораль»; стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн 20 коп. судових витрат.

92. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

93. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду скаржником справи № 804/14842/15) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

94. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

95. Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

96. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

97. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

98. Як установили ВРП та її дисциплінарний орган, ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Нотаріуса, у якому просила: визнати незаконною постанову відповідача про відмову у вчиненні нотаріальних дій; зобов`язати Нотаріуса на підставі наданих 18 вересня 2015 року документів зареєструвати право власності ПП «Пектораль» на спірне нерухоме майно; зобов`язати відповідача посвідчити договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ОСОБА_7 і ПП «Пектораль».

99. Таким чином, дві із трьох заявлених ОСОБА_7 позовних вимог були безпосередньо пов`язані з відмовою у вчиненні нотаріальних дій.

100. Відповідно до статті 50 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

101. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду скаржником справи № 804/14842/15; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

102. Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у вказаній редакції було визначено, що скарги, заяви щодо нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні, подані до набрання чинності цим Кодексом відповідно до глави 39 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються за правилами позовного провадження, встановленими цим Кодексом.

103. Отже, наведеними нормами ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду скаржником справи № 804/14842/15, було однозначно визначено належність заявлених у справі позовних вимог суду цивільної юрисдикції.

104. Доводи скаржника щодо дискусійного характеру юрисдикційності спору у справі № 804/14842/15, про що, на його думку, свідчить постановлене за результатами апеляційного перегляду рішення апеляційного суду по суті заявлених позовних вимог, не спростовують правильність висновку ВРП щодо порушення суддею ОСОБА_1 указаних вище вимог процесуального закону. При цьому, як правильно зазначено ВРП в оскаржуваному рішенні, її Третя Дисциплінарна палата не розглядала питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційного суду, а також урахувала, що апеляційний суд своїм рішенням про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 фактично поновив порушені судом першої інстанції права та законні інтереси ОСОБА_2 .

105. ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також установили, що частину майна, стосовно якого були заявлені позовні вимоги, на час розгляду справи № 804/14842/15 було зареєстровано за ОСОБА_2 .

106. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

107. Згідно із частиною першою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

108. Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

109. На підставі частини першої статті 10 КАС України всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

110. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 11 КАС України).

111. З матеріалів справи № 804/14842/15 убачається, що до адміністративного позову ОСОБА_7 були долучені лише копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, копії протоколів загальних зборів, копія договору купівлі-продажу від 19 квітня 2002 року, копія інвентарної справи на майно, копія технічного паспорта на виробничий будинок від 11 лютого 2011 року, акти робочої комісії про прийняття завершених будівництвом споруд. Справа розглядалась суддею у письмовому провадженні за відсутності її учасників, відзивів, пояснень на позов, додаткових документів відповідач та третя особа до суду не надавали.

112. ВРП та її дисциплінарний орган правильно зазначили, що у категорії справ щодо державної реєстрації за відсутності спору про право суддями, як правило, вживаються усі можливі заходи щодо перевірки та підтвердження наданих сторонами доказів шляхом направлення відповідних запитів, а в деяких випадках - і витребування оригіналів реєстраційних справ. Жодної такої дії суддя Власенко Д. О. не вчинив, розглянувши справу на п`ятий день після відкриття провадження у ній.

113. Крім того, ВРП та її Дисциплінарна палата встановили, що, розглядаючи спір по суті та приймаючи постанову від 12 жовтня 2015 року, суддя ОСОБА_1 вирішив питання про права і обов`язки ОСОБА_2 , відомості про якого як власника принаймні частини нерухомого майна містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_2 не повідомлявся про розгляд справи.

114. З огляду на викладене ВРП та її Третя Дисциплінарна палата дійшли висновку, що, припинивши право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, незважаючи на наявність реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суддя ОСОБА_1 грубо порушив приписи статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності на майно. При цьому спосіб дій, обраний суддею ОСОБА_1 , є вкрай небезпечним для правопорядку, оскільки створює передумови для того, щоб нерухоме майно могло бути відібране у будь-якого власника без його відома та участі. «Штучний» характер спору між заявником і Нотаріусом (реєстратором) створює передумови для зловживань, чого не міг не розуміти суддя ОСОБА_1 .

115. ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також дійшли висновку, що при розгляді справи № 804/14842/15 суд не мав повноважень зобов`язувати суб`єкта державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію права власності, тим більше, що договір як передумову для державної реєстрації укладено не було. Таким чином, суддя ОСОБА_1 у зазначеній справі перебрав на себе функцію державної реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності для цього будь-яких правових підстав.

116. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , ВРП в оскаржуваному рішенні дійшла правильного висновку про те, що скаржник як суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 порушив низку приписів КАС України. Судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер, його метою не було об`єктивне з`ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору, та здійснювався з порушенням законодавчо визначених засад адміністративного судочинства, а саме положень законодавства, чинних на час розгляду справи: статті 2 КАС України - щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи; статей 8 - 10 КАС України - щодо дотримання принципів адміністративного судочинства, а саме: верховенства права, законності при вирішенні справи, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; статті 11 КАС України - щодо дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

117. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП та її дисциплінарного органу про те, що поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 свідчить про істотне порушення ним норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості, а також допущення ним порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд).

118. Отже, висновок ВРП про те, що характер допущених суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень має ознаки істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості та умисного порушення прав людини і основоположних свобод, який за своєю тяжкістю відповідає порушенню присяги судді, є правильним.

119. Відповідно до Висновку № 11 (2008) КРЄС щодо якості судових рішень (пункти 34, 35) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов`язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність.

120. Пункт 1 частини п`ятої статті 55 Закону № 2453-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи № 804/14842/15) зобов`язував суддю своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові спори відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

121. З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_1 . норм процесуального права ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях цього судді ознак дисциплінарного проступку.

122. Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.

123. Згідно з пунктом 4 частини першої вказаної статті Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або у зв`язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

124. Указані норми кореспондуються з положеннями підпункту «а» пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, чинного на час розгляду ВРП та її дисциплінарним органом дисциплінарної справи судді ОСОБА_1 .

125. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

126. Зважаючи на характер допущених суддею ОСОБА_1 порушень, які є очевидними, грубими, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених дій як для особи, питання про права і обов`язки якої було вирішено, так і для авторитету правосуддя в цілому, Третя Дисциплінарна палата та ВРП вмотивовано дійшли висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

127. Посилання ОСОБА_1 у скарзі на позитивні дані про його особу, а саме: належне виконання ним обов`язків судді; наявність позитивної характеристики; те, що він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності та проти нього за весь час роботи не порушувалися дисциплінарні провадження; під час перебування на посаді постійно підвищував свій професійний рівень, є кандидатом юридичних наук, неодноразово проходив підготовку суддів у Дніпропетровському регіональному відділені Національної школи суддів України, - з огляду на встановлені ВРП та її дисциплінарним органом порушення та їх наслідки не можуть свідчити про недотримання принципу пропорційності при застосуванні до судді найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

128. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду цієї справи) Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

129. Оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18.

130. При цьому дії та рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ в рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109 - 131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135 - 137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 02 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська