Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №800/521/17
Ухвала ВП ВС від 07.07.2021 року у справі №800/521/17
Ухвала ВП ВС від 30.06.2021 року у справі №800/521/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа №800/521/17

Провадження №11-114заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року (постановлену колегією суддів у складі Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., ГімонаМ. М., Мороз Л. Л.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Самарського районного суду

м. Дніпропетровська»; зобов'язати Вищу раду правосуддя розглянути повторно рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 березня 2015 року № 340/бо-15 та матеріали про обрання ОСОБА_4 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська безстроково з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Представник позивача - ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити голові Самарського районного суду м. Дніпропетровська видавати накази щодо припинення трудових відносин ОСОБА_4 із Самарським районним судом м. Дніпропетровська відповідно до статті 125 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» або виключення її зі складу цього суду до вирішення справи № 800/521/17.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 січня 2018 року відмовив у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд керувався тим, що судову заборону щодо припинення трудових відносин ОСОБА_4 із Самарським районним судом м. Дніпропетровська не можна застосувати, оскільки заборона для голови місцевого суду вчиняти певні дії в розумінні пункту 2 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України стосується особи, яка не є стороною у спорі, а дії голови місцевого суду щодо припинення трудових відносин з позивачем у розумінні пункту 4 частини першої цієї статті не стосуються предмета спору.

На зазначене судове рішення ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зокрема, зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі унеможливить ефективний захист прав позивача.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Cуду не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони голові Самарського районного суду м. Дніпропетровська видавати накази щодо припинення трудових відносин ОСОБА_4 із цим судом відповідно до статті 125 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» або виключення її зі складу цього суду до вирішення справи № 800/521/17, оскільки наведені в заяві представника позивача доводи ґрунтуються на припущеннях та переконаннях заявника, а доказів на підтвердження настання негативних наслідків заявник не надав.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 150, 151, 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. Князєв

Судді:

Н. О. Антонюк О. Б.Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

О. С. Золотніков О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська