Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/4994/17 (К/9901/52461/18)

Провадження № 11-1271апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л . М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Бартош Н. С., судді: Мінаєва О. М., Макаренко Я. М.) від 03 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області Драгіна Олександра Івановича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_4 , про скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області Драгіна О. І. від 13 жовтня 2017 року індексний номер 37578140 про державну реєстрацію прав, яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

04 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що заявлений позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

28 грудня 2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 9256, згідно якого продавець (ФОП ОСОБА_5 ) передає у власність покупця ( ОСОБА_3 ) квартиру за АДРЕСА_1 , а покупець приймає у власність цю квартиру та сплачує за неї обговорену грошову суму.

13 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 5693356, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 315000,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань вказаного договору 13 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено договір іпотеки № 5693450, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л. П. за реєстраційним № 4285. Згідно до умов цього договору позивачем передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору № 5693356 банком звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на зазначену вище квартиру.

13 жовтня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Драгіним О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 37578140), згідно якого право власності на зазначену вище квартиру зареєстровано за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». Підставою для такої реєстрації слугували: договір іпотеки від 13 вересня 2007 року № 5693450, вимога про усунення порушення основного зобов`язання від 11 лютого 2016 року № КНА-61.1/221 та описи вкладення, в яких міститься інформація щодо її направлення іпотекодавцю - ОСОБА_3 та боржнику - ОСОБА_4 .

Вважаючи протиправним рішення відповідача від 13 жовтня 2017 року № 37578140 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_3 звернувся до суду із цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора Драгіна О. І ., як суб`єкта, наділеного Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки ним не перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Однак, розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання/невиконання сторонами умов кредитного договору та договору іпотеки, оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору, договору іпотеки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1017/16.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільногопроцесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК Українипередбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 і її розгляд у порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а

постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Н. П. Лященко